Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після ліквідації військових поселень у Павлиші в 241 дворі проживало 1353 державних селян, у т.ч. 659 чоловіків і 694 жінки. В селі працювали казенний черепичний завод, 15 вітряків, поштова станція. У 1871 році
Павлиська громада одержала від держдепартаменту земельних справ документи на володіння землею. Згідно плану за селом закріплювалося 4696 десятин і 970 сажнів землі, у т. ч. орної - 3960 десятин і 257 сажнів. Мешканці Павлиша одержали в середньому по
5,6 десятини на двір і платили щороку викуп. Для церковних служителів відмежовано 50 десятин польової землі і луків.
Швидкими темпами йшов процес класового розшарування селянства. У 1886 році в Павлиші було 470 дворів, з них 85 жили виключно з наймів і поденщини, 70 були без землі, 110 господарств не мали робочої худоби, а 246 - корів. Того ж року із 105 селянських дворів пішло на заробітки 138 чоловік. Хлопці подалися на будівництво залізниць Знам'янка - Миколаїв, Користівка - ГГятихатки, на рудники Криворіжжя; дівчата працювали на поміщиків і німців- колоністів, наймитували в містах. Злиденне становище таких заробітчан Описав у багатьох своїх творах великий російський радянський письменник Максим Горький. Героїнею його повісті «Мальва», у якій зображено побут і життя сезонних робітників на рибних промислах півдня, стала жінка з Павлиша.
У 80-х роках XIX ст. в селі починають розвиватися промисловість для переробки сільськогосподарської сировини й торгівля. У 1886 році в Павлиші було 20 млинів, 2 олійні, 2 кузні, 10 крамниць. Через Павлиш пройшла залізниця Балта-Крюків, що будувалася протягом 1865-1869 рр.2 З 1892 року в селі двічі на місяць збиралися ярмарки, де торгували переважно кіньми та худобою. Збільшилося і населення Павлиша. В 1896 році тут налічувалося 489 дворів, в яких проживало 3179 чоловік.
Революційні виступи і демонстрації, що відбувалися по містах і робітничих центрах Росії в 1905 році, знайшли відгук і у Павлиші. В селі з'явилися агітатори, які розповсюджували революційні листівки та нелегальну літературу серед населення; відбувалися стихійні мітинги і заворушення. Восени 1905 року місцеві селяни брали участь у розгромі графського маєтку в Онуфріївці та інших економій, зокрема поміщиці Шапошникової з хутора Веселого, що за 4 км від Павлиша. Виступи ці були придушені каральним загоном, який викликали місцеві власті. Під впливом робітничого революційного руху селяни починали висувати політичні вимоги. Так, у соціал-демократичній газеті «Северннй голос» від 7 грудня 1905 року вміщено рішення селянської сходки Павлиша, прийняте з ініціативи вихідця з місцевих селян шахтаря криворізьких рудників Д. І. Походія:
«1. До тих пір, поки в Росії буде панувати свавілля і насильство чиновників, кровопивців та казнокрадів, не платити ніяких податків.
2. Вимагати негайного скликання Установчих зборів на основі загального, прямого, рівного і таємного голосування.
3. Скасувати смертну кару.
4. Вимагати знищення воєнщини і озброєння всього народу.
5. Звільнення всіх політичних борців за свободу.
6. Розв'язання земельного питання ми можемо довірити тільки Установчим зборам, обраним всім народом.
7. Ми вимагаємо скасування всіх побічних податків і заміни їх подоходним прогресивним податком».
Після поразки революції 1905 року почалося переслідування учасників революційних виступів, заарештовано і засуджено Д. І. Походія.
Рішуче противилися жителі Павлиша запровадженню столипінської аграрної реформи. Лише два куркулі з громади вийшли на відруби. У 1911 році зареєстровано 28 випадків продажу землі бідняками, частина яких після цього вибувала з села.
На межі XIX-XX ст. багато селян Павлиша ще користувалися примітивним сільськогосподарським знаряддям - дерев'яними плугами, простими ралами та боронами. Через це й родючість землі у їх господарствах була низькою.
З 1896 року в Павлиші діяла земська лікарня, що обслуговувала 34,4 тис. населення на території 740 кв. верст. Низьким був освітній рівень селян. У 1886 році із 2635 мешканців Павлиша лише 292 знали грамоту. Працювала
Павлиш
Сторінка 2 з 8
військового суду, який 7 липня 1857 року ухвалив: покарати шпіцрутенами через 100 чоловік шість раз, а потім відправити до київських арештантських рот на 4 роки.Після ліквідації військових поселень у Павлиші в 241 дворі проживало 1353 державних селян, у т.ч. 659 чоловіків і 694 жінки. В селі працювали казенний черепичний завод, 15 вітряків, поштова станція. У 1871 році
5,6 десятини на двір і платили щороку викуп. Для церковних служителів відмежовано 50 десятин польової землі і луків.
Швидкими темпами йшов процес класового розшарування селянства. У 1886 році в Павлиші було 470 дворів, з них 85 жили виключно з наймів і поденщини, 70 були без землі, 110 господарств не мали робочої худоби, а 246 - корів. Того ж року із 105 селянських дворів пішло на заробітки 138 чоловік. Хлопці подалися на будівництво залізниць Знам'янка - Миколаїв, Користівка - ГГятихатки, на рудники Криворіжжя; дівчата працювали на поміщиків і німців- колоністів, наймитували в містах. Злиденне становище таких заробітчан Описав у багатьох своїх творах великий російський радянський письменник Максим Горький. Героїнею його повісті «Мальва», у якій зображено побут і життя сезонних робітників на рибних промислах півдня, стала жінка з Павлиша.
У 80-х роках XIX ст. в селі починають розвиватися промисловість для переробки сільськогосподарської сировини й торгівля. У 1886 році в Павлиші було 20 млинів, 2 олійні, 2 кузні, 10 крамниць. Через Павлиш пройшла залізниця Балта-Крюків, що будувалася протягом 1865-1869 рр.2 З 1892 року в селі двічі на місяць збиралися ярмарки, де торгували переважно кіньми та худобою. Збільшилося і населення Павлиша. В 1896 році тут налічувалося 489 дворів, в яких проживало 3179 чоловік.
Революційні виступи і демонстрації, що відбувалися по містах і робітничих центрах Росії в 1905 році, знайшли відгук і у Павлиші. В селі з'явилися агітатори, які розповсюджували революційні листівки та нелегальну літературу серед населення; відбувалися стихійні мітинги і заворушення. Восени 1905 року місцеві селяни брали участь у розгромі графського маєтку в Онуфріївці та інших економій, зокрема поміщиці Шапошникової з хутора Веселого, що за 4 км від Павлиша. Виступи ці були придушені каральним загоном, який викликали місцеві власті. Під впливом робітничого революційного руху селяни починали висувати політичні вимоги. Так, у соціал-демократичній газеті «Северннй голос» від 7 грудня 1905 року вміщено рішення селянської сходки Павлиша, прийняте з ініціативи вихідця з місцевих селян шахтаря криворізьких рудників Д. І. Походія:
«1. До тих пір, поки в Росії буде панувати свавілля і насильство чиновників, кровопивців та казнокрадів, не платити ніяких податків.
2. Вимагати негайного скликання Установчих зборів на основі загального, прямого, рівного і таємного голосування.
3. Скасувати смертну кару.
4. Вимагати знищення воєнщини і озброєння всього народу.
5. Звільнення всіх політичних борців за свободу.
6. Розв'язання земельного питання ми можемо довірити тільки Установчим зборам, обраним всім народом.
7. Ми вимагаємо скасування всіх побічних податків і заміни їх подоходним прогресивним податком».
Після поразки революції 1905 року почалося переслідування учасників революційних виступів, заарештовано і засуджено Д. І. Походія.
Рішуче противилися жителі Павлиша запровадженню столипінської аграрної реформи. Лише два куркулі з громади вийшли на відруби. У 1911 році зареєстровано 28 випадків продажу землі бідняками, частина яких після цього вибувала з села.
На межі XIX-XX ст. багато селян Павлиша ще користувалися примітивним сільськогосподарським знаряддям - дерев'яними плугами, простими ралами та боронами. Через це й родючість землі у їх господарствах була низькою.
З 1896 року в Павлиші діяла земська лікарня, що обслуговувала 34,4 тис. населення на території 740 кв. верст. Низьким був освітній рівень селян. У 1886 році із 2635 мешканців Павлиша лише 292 знали грамоту. Працювала
Дивиться також інші населені пункти району:
- Сметанівка
- Попівка
- Омельник
- Млинок
- Куцеволівка
- Камбурліївка
- Зибкове
- Деріївка
- Вишнівці
- Василівка
- Успенка