Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
трактористів-стахановців. У 1936 році, наприклад, М. Я. Лашко, М. Тимофєєв і М. С. Дичко на сівбі виконували денну норму на 250 проц. Восени того ж року радгосп на міжрайонній сільськогосподарській виставці в Кременчуку за високі врожаї зернових одержав диплом 2-го ступеня. Господарство допомагало також і місцевим артілям. Зокрема, у 1933 році на колгоспних ланах працювала робітнича бригада радгоспу, його 4 трактори і 13 кінних сівалок. За високі показники в праці учасниками ВСГВ 1940 року були від радгоспу «Онуфріївна» коваль А. Й. Заїка, тракторист М. А. Прилипко, доярка Г. Г. Гриценко, свинарка Г. Я. Прилипко.
Трудящі села відгукувалися на важливі міжнародні події. У лютому 1934 року тут проведено збирання коштів для родин учасників пролетарського повстання в Австрії, а 1936 року - до фонду допомоги республіканській Іспанії, причому службовці ухвалили відрахувати до нього один процент місячного заробітку. Зростала активність радянських людей, все більше їх залучалося до громадського життя. 25 жовтня 1936 року в селі відбувся VIII районний з'їзд Рад, учасники якого обговорили й одностайно схвалили проект нової Конституції СРСР.
За роки Радянської влади зріс добробут селянства. Так, у 1941 році колгоспники артілі ім. Калініна одержали на трудодень по 4,5 кг зерна і по 1,5 крб. 18 жовтня 1927 року в селі відкрито районну лікарню на 20 ліжок та амбулаторію. Крім початкової і семирічної шкіл у 1927/28 навчальному році працювала школа селянської молоді, де навчалося 69 учнів. Сільрада забезпечила дітей бідноти і наймитів взуттям, одягом, навчальним приладдям. У червні 1930 року відкрилася вечірня школа наймитської молоді, учням якої виплачувалися стипендії. На 15 листопада 1931 року серед дорослого населення було 255 неписьменних і 103 малописьменних. З ними працювали члени товариства «Геть неписьменність», що діяло при сільраді. До 1935 року неписьменність у селі було ліквідовано. В 1933 році Онуфріївську семирічну школу реорганізовано в десятирічну, яку відвідували 630 учнів. 1940 року в ній працювало 29 вчителів. Чимало онуфріївців навчалося у вищих навчальних закладах. Так, одного з передовиків артілі ім. Калініна Г. Г. Чорного було відряджено на навчання до Київського ветеринарного інституту.
В січні 1930 року в селі відкрито клуб, при якому працювали гуртки художньої самодіяльності: драматичний, танцювальний, хоровий. Готуючись до фестивалю пісні, музики і танцю, літгуртківці збирали й записували місцеві пісні, легенди, казки, прислів'я тощо. Районна бібліотека, що налічувала понад 30 тис. томів, проводила читацькі конференції. Діяла кіноустановка. 1929 року, в день 12-ї річниці Великого Жовтня, село одержало електричний струм.
Та мирну працю радянських людей обірвав розбійницький напад фашистської Німеччини. У перший день війни в Онуфріївці відбувся багатолюдний мітинг, на якому колгоспники, робітники, представники інтелігенції заявили про готовність стати на захист рідної Батьківщини. Учасник боїв на Халхін-Голі Г. О. Савдот і багато інших жителів села звернулися до військкомату з проханням зарахувати їх добровольцями до Червоної Армії. З наближенням ворога правління й партійні організації колгоспів організували вивезення худоби, машин та іншого колгоспного майна на схід.
6 серпня 1941 року фашисти захопили село. На околиці Онуфріївни вони розстріляли понад 120 жителів різних населених пунктів Онуфріївського району. Населення чинило опір окупантам, приховувало зерно, худобу, псувало телеграфний зв'язок, трактори і реманент, не виходило на роботу. Ю. ПІ. Омаров з Дагестану, що завідував хірургічним відділенням районної лікарні, врятував багатьох юнаків і дівчат від фашистської каторги, видавши
Онуфріївка
Сторінка 5 з 10
Велику технічну допомогу колгоспам подавала Онуфріївська МТС. У 1940 році в артілях, закріплених за нею, 60 проц. робіт на оранці і 55 проц. на сівбі виконували трактори. Зміцнювалася економіка радгоспу «Онуфріївна». З 1933 року при ньому почав діяти політвідділ, посилилася масова робота серед працюючих, видавалася газета «За зразковий свинорадгосп». Господарство стало одним з кращих у Харківському свиноводтресті. Про його успіхи писали робітники Онуфріївни 25 січня 1934 року в рапорті XVII з'їзду ВКП(б). Тут виріс великий загінТрудящі села відгукувалися на важливі міжнародні події. У лютому 1934 року тут проведено збирання коштів для родин учасників пролетарського повстання в Австрії, а 1936 року - до фонду допомоги республіканській Іспанії, причому службовці ухвалили відрахувати до нього один процент місячного заробітку. Зростала активність радянських людей, все більше їх залучалося до громадського життя. 25 жовтня 1936 року в селі відбувся VIII районний з'їзд Рад, учасники якого обговорили й одностайно схвалили проект нової Конституції СРСР.
За роки Радянської влади зріс добробут селянства. Так, у 1941 році колгоспники артілі ім. Калініна одержали на трудодень по 4,5 кг зерна і по 1,5 крб. 18 жовтня 1927 року в селі відкрито районну лікарню на 20 ліжок та амбулаторію. Крім початкової і семирічної шкіл у 1927/28 навчальному році працювала школа селянської молоді, де навчалося 69 учнів. Сільрада забезпечила дітей бідноти і наймитів взуттям, одягом, навчальним приладдям. У червні 1930 року відкрилася вечірня школа наймитської молоді, учням якої виплачувалися стипендії. На 15 листопада 1931 року серед дорослого населення було 255 неписьменних і 103 малописьменних. З ними працювали члени товариства «Геть неписьменність», що діяло при сільраді. До 1935 року неписьменність у селі було ліквідовано. В 1933 році Онуфріївську семирічну школу реорганізовано в десятирічну, яку відвідували 630 учнів. 1940 року в ній працювало 29 вчителів. Чимало онуфріївців навчалося у вищих навчальних закладах. Так, одного з передовиків артілі ім. Калініна Г. Г. Чорного було відряджено на навчання до Київського ветеринарного інституту.
В січні 1930 року в селі відкрито клуб, при якому працювали гуртки художньої самодіяльності: драматичний, танцювальний, хоровий. Готуючись до фестивалю пісні, музики і танцю, літгуртківці збирали й записували місцеві пісні, легенди, казки, прислів'я тощо. Районна бібліотека, що налічувала понад 30 тис. томів, проводила читацькі конференції. Діяла кіноустановка. 1929 року, в день 12-ї річниці Великого Жовтня, село одержало електричний струм.
Та мирну працю радянських людей обірвав розбійницький напад фашистської Німеччини. У перший день війни в Онуфріївці відбувся багатолюдний мітинг, на якому колгоспники, робітники, представники інтелігенції заявили про готовність стати на захист рідної Батьківщини. Учасник боїв на Халхін-Голі Г. О. Савдот і багато інших жителів села звернулися до військкомату з проханням зарахувати їх добровольцями до Червоної Армії. З наближенням ворога правління й партійні організації колгоспів організували вивезення худоби, машин та іншого колгоспного майна на схід.
6 серпня 1941 року фашисти захопили село. На околиці Онуфріївни вони розстріляли понад 120 жителів різних населених пунктів Онуфріївського району. Населення чинило опір окупантам, приховувало зерно, худобу, псувало телеграфний зв'язок, трактори і реманент, не виходило на роботу. Ю. ПІ. Омаров з Дагестану, що завідував хірургічним відділенням районної лікарні, врятував багатьох юнаків і дівчат від фашистської каторги, видавши
Дивиться також інші населені пункти району:
- Сметанівка
- Попівка
- Омельник
- Млинок
- Куцеволівка
- Камбурліївка
- Зибкове
- Деріївка
- Вишнівці
- Василівка
- Успенка
- Павлиш