Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
до 50 жінок. На кінець відбудовчого періоду тут вже діяла семирічка, гурток ліквідації неписьменності, школи для малописьменних, загальноосвітня та фабрично-заводського навчання, радпартшкола.
У 1922 році комсомольці створили при залізничній школі, яка почала працювати ще 1920 року, перший піонерський загін. О. Тихохід представляла гайворон- ську юнь на першому республіканському і першому всесоюзному зльотах піонерів. Відкрилася хата-читальня, а на залізничній станції - клуб-читальня. 1 травня 1922 року був утворений сельбуд.
Залізничники станції подавали велику допомогу трудящим села у проведенні суцільної колективізації. В 1929 -1930 рр. у Гайвороні виникло 4 колгоспи. 1932 року Гайворон став центром району. Райком партії та районна Рада депутатів спрямували зусилля трудящих на піднесення економіки та зміцнення колективних господарств. 4 липня 1935 року Гайворон відвідав Г. І. Петровський. Він ознайомився з досягненнями передових колгоспів району, дав цінні поради працівникам ланів. Напередодні війни в Гайвороні було 2 колгоспи - «Червоний промінь» та ім. Чубаря, в с. Струньковому - «Червона Зірка», які за роки довоєнних п'ятирічок домоглися певних успіхів у всіх галузях сільського господарства. Систематично зростали врожаї зернових і технічних культур. Колгоспники артілі «Червоний промінь» ділилися передовим досвідом вирощування цукрових буряків на міжрайонній сільськогосподарській виставці (ланки О. І. Залізняк, Г. Й. Матієнко, В. Н. Хо- доровської у 1938 році зібрали по 500 цнт цукрових буряків з га, а ланка Л. І. Харкавої - 700 цнт).
Значного розвитку набула тут промисловість. У 1934 році на базі головних залізничних майстерень створюється завод ремонту паровозів вузькоколійних магістралей усієї країни. В 1935 році побудовано вагоноремонтне депо, проведено реконструкцію паровозного депо, державного млина та інших підприємств, відкрито механізований гранітний кар'єр. Гайворонський граніт використовувався під час спорудження московського метрополітену. 29 травня 1936 року став до ладу маслозавод.
З кожним роком поповнювалися ряди передовиків. Машиніст А. К. Бала- баєнко став ініціатором водіння великовагових поїздів на гайворонській залізничній дільниці. О. Сімановський у 1936 році більш як в чотири рази збільшив міжпромивний пробіг паровоза і провів 85 великовагових поїздів. 16-річним юнаком прийшов у 1929 році на залізничний транспорт А. Гладик. Через чотири роки він очолив комсомольську бригаду. Оволодівши спеціальністю машиніста, він тільки за чотири місяці 1939 року провів 22 великовагові поїзди, зекономивши 1100 кг палива, значно збільшив міжпромивний пробіг паровоза. Приклад А. Гладика наслідували С. І. Андрієвський, Т. Г. Костюк. Випереджаючи графік, 21 серпня 1939 року
Ф. Д. Вовк провів 632-тонний поїзд (за нормою 275 тонн). Обслуговуючи два верстати, стругальник Є. Л. Пойда давав за зміну по дві з половиною норми. На 152 проц. виконував свій план слюсар С. А. Крижановський.
В умовах соціалістичного ладу відкрилися широкі можливості для громадської і виробничої діяльності жінок. Колишня наймичка К. С. Гайова очолила кондукторський резерв відділка, зарекомендувавши себе вмілим організатором колективу. За зразкову роботу в 1936 році її нагороджено орденом «Знак Пошани». Вона брала участь у роботі першої Всесоюзної наради працівників промисловості і транспорту 1937 року. У березні 1939 року відбувся випуск курсів помічників машиністів, які закінчило 12 жінок. Помічника машиніста комсомолку О. Ю. Паламарчук трудящі обрали депутатом сільської Ради.
Великих успіхів домігся колектив залізничників у 1940 році. Машиністи депо провели 200 великовагових поїздів. Збільшилася в чотири рази порівняно з 1913 роком виробнича потужність паровозоремонтного заводу. Робітники достроково виконали річне завдання, відремонтували 80 паровозів. За рік випуск продукції зріс на 143,9 проц. Собівартість її зменшилася на 12,3 проц. Прикладом для всіх були комуністи. Більшість з них стали стахановцями і ударниками. 1940 року Я. Тімановський виконував завдання на 199 проц., П. Шляховський - на 201 проц. В соціалістичному змаганні
Гайворон
Сторінка 5 з 9
придбання підручників, зошитів та іншого письмового приладдя зібрали понад 3 тис. крб. Для підлітків, що працювали, ввели скорочений робочий день, а для сиріт створили дитячий притулок. 1924 року з ініціативи жінвідділу відкрився гурток лікнепу, який відвідувалодо 50 жінок. На кінець відбудовчого періоду тут вже діяла семирічка, гурток ліквідації неписьменності, школи для малописьменних, загальноосвітня та фабрично-заводського навчання, радпартшкола.
Залізничники станції подавали велику допомогу трудящим села у проведенні суцільної колективізації. В 1929 -1930 рр. у Гайвороні виникло 4 колгоспи. 1932 року Гайворон став центром району. Райком партії та районна Рада депутатів спрямували зусилля трудящих на піднесення економіки та зміцнення колективних господарств. 4 липня 1935 року Гайворон відвідав Г. І. Петровський. Він ознайомився з досягненнями передових колгоспів району, дав цінні поради працівникам ланів. Напередодні війни в Гайвороні було 2 колгоспи - «Червоний промінь» та ім. Чубаря, в с. Струньковому - «Червона Зірка», які за роки довоєнних п'ятирічок домоглися певних успіхів у всіх галузях сільського господарства. Систематично зростали врожаї зернових і технічних культур. Колгоспники артілі «Червоний промінь» ділилися передовим досвідом вирощування цукрових буряків на міжрайонній сільськогосподарській виставці (ланки О. І. Залізняк, Г. Й. Матієнко, В. Н. Хо- доровської у 1938 році зібрали по 500 цнт цукрових буряків з га, а ланка Л. І. Харкавої - 700 цнт).
Значного розвитку набула тут промисловість. У 1934 році на базі головних залізничних майстерень створюється завод ремонту паровозів вузькоколійних магістралей усієї країни. В 1935 році побудовано вагоноремонтне депо, проведено реконструкцію паровозного депо, державного млина та інших підприємств, відкрито механізований гранітний кар'єр. Гайворонський граніт використовувався під час спорудження московського метрополітену. 29 травня 1936 року став до ладу маслозавод.
З кожним роком поповнювалися ряди передовиків. Машиніст А. К. Бала- баєнко став ініціатором водіння великовагових поїздів на гайворонській залізничній дільниці. О. Сімановський у 1936 році більш як в чотири рази збільшив міжпромивний пробіг паровоза і провів 85 великовагових поїздів. 16-річним юнаком прийшов у 1929 році на залізничний транспорт А. Гладик. Через чотири роки він очолив комсомольську бригаду. Оволодівши спеціальністю машиніста, він тільки за чотири місяці 1939 року провів 22 великовагові поїзди, зекономивши 1100 кг палива, значно збільшив міжпромивний пробіг паровоза. Приклад А. Гладика наслідували С. І. Андрієвський, Т. Г. Костюк. Випереджаючи графік, 21 серпня 1939 року
Ф. Д. Вовк провів 632-тонний поїзд (за нормою 275 тонн). Обслуговуючи два верстати, стругальник Є. Л. Пойда давав за зміну по дві з половиною норми. На 152 проц. виконував свій план слюсар С. А. Крижановський.
В умовах соціалістичного ладу відкрилися широкі можливості для громадської і виробничої діяльності жінок. Колишня наймичка К. С. Гайова очолила кондукторський резерв відділка, зарекомендувавши себе вмілим організатором колективу. За зразкову роботу в 1936 році її нагороджено орденом «Знак Пошани». Вона брала участь у роботі першої Всесоюзної наради працівників промисловості і транспорту 1937 року. У березні 1939 року відбувся випуск курсів помічників машиністів, які закінчило 12 жінок. Помічника машиніста комсомолку О. Ю. Паламарчук трудящі обрали депутатом сільської Ради.
Великих успіхів домігся колектив залізничників у 1940 році. Машиністи депо провели 200 великовагових поїздів. Збільшилася в чотири рази порівняно з 1913 роком виробнича потужність паровозоремонтного заводу. Робітники достроково виконали річне завдання, відремонтували 80 паровозів. За рік випуск продукції зріс на 143,9 проц. Собівартість її зменшилася на 12,3 проц. Прикладом для всіх були комуністи. Більшість з них стали стахановцями і ударниками. 1940 року Я. Тімановський виконував завдання на 199 проц., П. Шляховський - на 201 проц. В соціалістичному змаганні