Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Партійна, комсомольська та інші громадські організації спрямовували своіо діяльність на вирішення важливих господарських завдань. Першочерговим з них була відбудова залізниці, яка обслуговувала 16 цукрових заводів. Не вистачало сировини, палива, електроенергії. Дрова та вугілля для водокачок і паровозів треба було заготовляти власними силами. З цією метою загальні збори комуністів та комсомольців району влаштовували недільники.
З 798 робітників та службовців станції лише 150 чоловік мали кваліфікацію. Для підготовки кадрів у 1921 році створено технічні курси, де навчалося до 30 юнаків і 20 дівчат, у 1922 році-школу фабрично-заводського учнівства, через три роки-слюсарські курси. З числа передових виробничників зростали керівники дільниць, цехів. 15-річним юнаком прийшов на транспорт колишній учасник громадянської війни Г. Г. Кіндзерський. У1921 році він став одним з кращих машиністів відділку. В цьому ж році Я. А. Майданюк, оволодівши спеціальністю коваля, першим у цеху почав працювати на трьох горнах і виконував по п'ять і більше норм. Його призначили майстром ковальського цеху. Робітник С. С. Каленик вдень працював, а ввечері навчався. Після закінчення курсів машиністів він одержав право самостійно водити паровози.
Вже на кінець відбудовчого періоду промислові підприємства Гайворона досягли довоєнного рівня у виробництві продукції.
Великі зрушення відбулися і в сільському господарстві. Комітет незаможних селян, створений 1920 року, відіграв значну роль у зміцненні органів Радянської влади, у розподілі землі між безземельними та малоземельними селянами. Йому допомагали залізничники. 1 січня 1921 року 76 родин робітників головних майстерень, одержавши від держави в користування 177 десятин землі, організували трудову комуну. Вона мала 6 коней, 3 плуги і 6 борін. Незважаючи на труднощі (нестачу тягла, реманенту), число членів комуни зросло через два роки до 280 чоловік. Цей приклад колективної праці запозичували жителі навколишніх сіл. Гайворонське сільськогосподарське кредитне товариство, засноване 1921 року, допомагало трудовому селянству поширювати нові форми трудового співробітництва, підвищувати культуру землеробства. На його прокатних пунктах селяни одержували молотарки, сівалки та інші знаряддя. Кредитне товариство обслуговувало більше 60 дворів середняків і незаможників. При його клубі 1923 року було організовано сільськогосподарський гурток, члени якого на 10 гектарах вели зразкове господарство. Участь селян у цих найпростіших формах кооперації допомагала їм усвідомлювати переваги спільного господарювання. Влітку 1924 року утворилися ще 2 комуни, які під час суцільної колективізації злилися з сільськогосподарськими артілями. Всім цим заходам Радянської влади всіляко чинили опір куркулі. Вони пролізли і до КНС, тому восени 1922 року було проведено його чистку. Комнезамівці стали ініціаторами переобрання і групи сприяння робітничо-селянській інспекції, де також засіли ворожі елементи.
Дбаючи про зміцнення союзу робітничого класу і селянства, партійна організація залізничного вузла взяла шефство над колективними об'єднаннями, створеними у навколишніх селах. Вона влаштовувала постійні виїзди робітників на село, сільськогосподарські виставки, провадила політико-виховну роботу серед селян. Залізничники допомагали ремонтувати сільгоспреманент, сприяли роботі сільських Рад і комнезамів.
В ході соціалістичного будівництва зміцнювалася згуртованість трудящих навколо Комуністичної партії. 84 проц. членів партійної організації залізничників були прийняті за ленінським призовом. Всього в осередку тоді налічувався 101 комуніст, з них 86 - робітники. 30 юнаків і дівчат стали комсомольцями. В березні 1924 року, під час боротьби проти троцькізму, комуністи, робітники та службовці станції писали: «Ми заявляємо, що заповіт Володимира Ілліча - змичка робітників і селян, заводу і села приведе нас до дальшого нашого прогресу і буде нами виконана».
Органи Радянської влади волості, партійна та громадські організації села і станції багато робили для підвищення культурно-освітнього рівня та медичного обслуговування трудящого населення. Вони розгорнули велику роботу щодо ліквідації неписьменності. У школу політ- грамоти записалося 300 чоловік. Діти навчалися в школі, яка працювала в дві зміни. На
Гайворон
Сторінка 4 з 9
голодуючим Поволжя. Велику увагу комуністи приділяли роботі серед жінок. При політвідділі відділка залізниці працював жіночий відділ.Партійна, комсомольська та інші громадські організації спрямовували своіо діяльність на вирішення важливих господарських завдань. Першочерговим з них була відбудова залізниці, яка обслуговувала 16 цукрових заводів. Не вистачало сировини, палива, електроенергії. Дрова та вугілля для водокачок і паровозів треба було заготовляти власними силами. З цією метою загальні збори комуністів та комсомольців району влаштовували недільники.
Вже на кінець відбудовчого періоду промислові підприємства Гайворона досягли довоєнного рівня у виробництві продукції.
Великі зрушення відбулися і в сільському господарстві. Комітет незаможних селян, створений 1920 року, відіграв значну роль у зміцненні органів Радянської влади, у розподілі землі між безземельними та малоземельними селянами. Йому допомагали залізничники. 1 січня 1921 року 76 родин робітників головних майстерень, одержавши від держави в користування 177 десятин землі, організували трудову комуну. Вона мала 6 коней, 3 плуги і 6 борін. Незважаючи на труднощі (нестачу тягла, реманенту), число членів комуни зросло через два роки до 280 чоловік. Цей приклад колективної праці запозичували жителі навколишніх сіл. Гайворонське сільськогосподарське кредитне товариство, засноване 1921 року, допомагало трудовому селянству поширювати нові форми трудового співробітництва, підвищувати культуру землеробства. На його прокатних пунктах селяни одержували молотарки, сівалки та інші знаряддя. Кредитне товариство обслуговувало більше 60 дворів середняків і незаможників. При його клубі 1923 року було організовано сільськогосподарський гурток, члени якого на 10 гектарах вели зразкове господарство. Участь селян у цих найпростіших формах кооперації допомагала їм усвідомлювати переваги спільного господарювання. Влітку 1924 року утворилися ще 2 комуни, які під час суцільної колективізації злилися з сільськогосподарськими артілями. Всім цим заходам Радянської влади всіляко чинили опір куркулі. Вони пролізли і до КНС, тому восени 1922 року було проведено його чистку. Комнезамівці стали ініціаторами переобрання і групи сприяння робітничо-селянській інспекції, де також засіли ворожі елементи.
Дбаючи про зміцнення союзу робітничого класу і селянства, партійна організація залізничного вузла взяла шефство над колективними об'єднаннями, створеними у навколишніх селах. Вона влаштовувала постійні виїзди робітників на село, сільськогосподарські виставки, провадила політико-виховну роботу серед селян. Залізничники допомагали ремонтувати сільгоспреманент, сприяли роботі сільських Рад і комнезамів.
В ході соціалістичного будівництва зміцнювалася згуртованість трудящих навколо Комуністичної партії. 84 проц. членів партійної організації залізничників були прийняті за ленінським призовом. Всього в осередку тоді налічувався 101 комуніст, з них 86 - робітники. 30 юнаків і дівчат стали комсомольцями. В березні 1924 року, під час боротьби проти троцькізму, комуністи, робітники та службовці станції писали: «Ми заявляємо, що заповіт Володимира Ілліча - змичка робітників і селян, заводу і села приведе нас до дальшого нашого прогресу і буде нами виконана».
Органи Радянської влади волості, партійна та громадські організації села і станції багато робили для підвищення культурно-освітнього рівня та медичного обслуговування трудящого населення. Вони розгорнули велику роботу щодо ліквідації неписьменності. У школу політ- грамоти записалося 300 чоловік. Діти навчалися в школі, яка працювала в дві зміни. На