Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
роботу. Припинився рух поїздів. Страйкарі заявили, що вони не почнуть працювати, поки не будуть задоволені їх вимоги щодо скорочення робочого дня і збільшення заробітної плати. Робітники розгорнули також агітацію в навколишніх селах, закликаючи селян підтримати їх. Як повідомляв подільського губернатора гайсинський повітовий справник, «в Струньковому залізничники вживають заходів до пробудження селян шляхом читання газет і наслідки вже є: селяни Струнькового відкрито говорять про те, що чекають до весни, а навесні розберуть і поділять папську землю4». Злякавшись широкого розмаху селянського руху, власті надіслали війська для придушення революційних виступів. Та серед населення продовжували розповсюджуватися прокламації із закликом до збройного повстання.
Столипінська аграрна реформа посилила класове розшарування села, призвела до значного погіршення економічного становища трудящих. Так, селяни Гайворона, Струнькового, Ташлика разом заборгували казні на початок 1910 року понад 6721 пуд зерна та 1283 крб. грішми. У 1908 році розпочався продаж колишніх удільних земель через селянський банк. Ціна однієї десятини становила 275 крб. Хоч виплачувати гроші можна було протягом 55,5 років, придбати її мали змогу тільки заможні. В пошуках кращої долі селяни кидали рідні місця і їхали за Урал, до Сибіру. Безземельні та багатосімейні селяни просили у властей дозволу на безплатний проїзд до станції Тайга, але їм відмовили. Багато з тих, хто виїхав, поверталися вкрай розореними.
Напередодні першої світової війпи 706 дворів Гайворона з населенням 3570 чоловік мали 2104 десятини надільної землі. У пана ж було до 2 тис. десятин кращої землі. Йому належала і велика винокурня. Розорені селяни змушені були працювати в поміщицькому маєтку та на заводі.
У роки реакції погіршало і становище робітників. За найменшу провину підприємці штрафували їх, звільняли з роботи. За визнанням начальника Вінницької залізничної жандармерії, начальник станції та його помічники брали хабарі за влаштування на роботу. 1 червня 1912 року селяни, що наймалися на цукрові заводи, відмовилися працювати, вимагаючи підвищення заробітної плати. Цей виступ був жорстоко придушений поліцією, а його організаторів Д. Концебовського, І. Грицика, І. Железняка, Д. Грицика, Є. Богача, М. Стозуба ув'язнено. 30 квітня 1913 року застрайкували робітники станції і головних майстерень. Пізніше до них приєдналися кондукторські бригади.
Царизм не дбав про охорону здоров'я трудящих. Лікарні в Гайвороні, який тоді входив до складу Хащуватської волості Гайсинського повіту, не було. Лише один фельдшер обслуговував працівників станції та жителів навколишніх сіл. Більшість селян не вміли ні читати, ні писати. 1875 року в Гайвороні відкрилася парафіяльна школа2, яку відвідували переважно діти заможних родин. 26 жовтня 1905 року при станції розпочало роботу однокласне училище, але навчалося тут лише 30 дітей службовців. Пізніше училище перетворили на двокласне.
Важким тягарем лягла на плечі трудящих перша світова війна. Зменшилися заробітки, підвищувалися ціни на продукти. Робітники залізничних майстерень протягом 1915-1916 рр. вели боротьбу за збільшення заробітної плати. Адміністрація, щоб запобігти дальшим виступам, змушена була підвищити поденну плату залізничникам. Але погіршення умов життя посилювало обурення трудящих. Напередодні Лютневої революції місцеві власті повідомляли, що настрій робітників майстерень «за останній час стає нервовим і серед робітників росте незадоволення дорожнечею і низькими заробітками». Для придушення заворушень жандармські чиновники 1-го березня 1917 року вимагали негайно надіслати війська.
Лютнева буржуазно-демократична революція не принесла трудящим визволення від соціального гніту. Вона лише підняла нову хвилю революційної боротьби, що сприяло піднесенню політичної свідомості робітників. 2 липня 1917 року повітовий комісар просив губернатора
Гайворон
Сторінка 2 з 9
Активними революційними діями зустріли трудящі Гайворона 1905 рік. Влітку місцевий пристав телеграфував повітовому справнику, що становище в Гайвороні «надзвичайно тривожне». А той просив губернатора залишити тут збройну силу для придушення масових заворушень. Гайворонці брали активну участь у жовтневому всеросійському політичному страйку. 18 жовтня всі робітники залізничних майстерень і машиністи не вийшли на Столипінська аграрна реформа посилила класове розшарування села, призвела до значного погіршення економічного становища трудящих. Так, селяни Гайворона, Струнькового, Ташлика разом заборгували казні на початок 1910 року понад 6721 пуд зерна та 1283 крб. грішми. У 1908 році розпочався продаж колишніх удільних земель через селянський банк. Ціна однієї десятини становила 275 крб. Хоч виплачувати гроші можна було протягом 55,5 років, придбати її мали змогу тільки заможні. В пошуках кращої долі селяни кидали рідні місця і їхали за Урал, до Сибіру. Безземельні та багатосімейні селяни просили у властей дозволу на безплатний проїзд до станції Тайга, але їм відмовили. Багато з тих, хто виїхав, поверталися вкрай розореними.
Напередодні першої світової війпи 706 дворів Гайворона з населенням 3570 чоловік мали 2104 десятини надільної землі. У пана ж було до 2 тис. десятин кращої землі. Йому належала і велика винокурня. Розорені селяни змушені були працювати в поміщицькому маєтку та на заводі.
У роки реакції погіршало і становище робітників. За найменшу провину підприємці штрафували їх, звільняли з роботи. За визнанням начальника Вінницької залізничної жандармерії, начальник станції та його помічники брали хабарі за влаштування на роботу. 1 червня 1912 року селяни, що наймалися на цукрові заводи, відмовилися працювати, вимагаючи підвищення заробітної плати. Цей виступ був жорстоко придушений поліцією, а його організаторів Д. Концебовського, І. Грицика, І. Железняка, Д. Грицика, Є. Богача, М. Стозуба ув'язнено. 30 квітня 1913 року застрайкували робітники станції і головних майстерень. Пізніше до них приєдналися кондукторські бригади.
Царизм не дбав про охорону здоров'я трудящих. Лікарні в Гайвороні, який тоді входив до складу Хащуватської волості Гайсинського повіту, не було. Лише один фельдшер обслуговував працівників станції та жителів навколишніх сіл. Більшість селян не вміли ні читати, ні писати. 1875 року в Гайвороні відкрилася парафіяльна школа2, яку відвідували переважно діти заможних родин. 26 жовтня 1905 року при станції розпочало роботу однокласне училище, але навчалося тут лише 30 дітей службовців. Пізніше училище перетворили на двокласне.
Важким тягарем лягла на плечі трудящих перша світова війна. Зменшилися заробітки, підвищувалися ціни на продукти. Робітники залізничних майстерень протягом 1915-1916 рр. вели боротьбу за збільшення заробітної плати. Адміністрація, щоб запобігти дальшим виступам, змушена була підвищити поденну плату залізничникам. Але погіршення умов життя посилювало обурення трудящих. Напередодні Лютневої революції місцеві власті повідомляли, що настрій робітників майстерень «за останній час стає нервовим і серед робітників росте незадоволення дорожнечею і низькими заробітками». Для придушення заворушень жандармські чиновники 1-го березня 1917 року вимагали негайно надіслати війська.
Лютнева буржуазно-демократична революція не принесла трудящим визволення від соціального гніту. Вона лише підняла нову хвилю революційної боротьби, що сприяло піднесенню політичної свідомості робітників. 2 липня 1917 року повітовий комісар просив губернатора