Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Восени 1917 року трудящі Гайворона все активніше виступають проти контрреволюційного Тимчасового уряду і Центральної ради. Дізнавшись про перемогу Жовтневої соціалістичної революції, робітники і селяни розгорнули боротьбу за владу Рад. Виконуючий обов'язки повітового комісара доповідав подільському губернатору 20 грудня 1917 року: «Пішли в хід гвинтівки, бомби, револьвери». Повідомляючи про розподіл селянами майна поміщика Чарновського, він зазначав далі, що «міліція не зможе нічого зробити. Якщо тільки не одержу зброї і хоч невеликої підмоги, буду розірваний натовпом...».
На початку 1918 року в Гайвороні створено революційний комітет, який головним завданням своєї діяльності вважав втілення в життя ленінських декретів, охорону та збереження устаткування промислових підприємств. Навесні 1918 року між трудовим селянством провадився розподіл поміщицької та церковної землі. Для забезпечення селянських господарств посівним матеріалом ревком роздав із панського маєтку 2300 пудів вівса і 3 тис. пудів проса, розподілив серед бідняків реманент.
Однак революційним перетворенням перешкодила австро-німецька навала. Трудящі Гайворона чинили опір загарбникам, бойкотували їх розпорядження. Дізнавшись про те, що на 18 липня 1918 року призначено загальний страйк залізничників України, місцеві робітники приєдналися до нього. Майже місяць не працювали головні майстерні, депо, станція. Після відходу з села окупантів (листопад 1918 року) влада перейшла до петлюрівців. Рішучу боротьбу вели трудящі Гайворона проти них наприкінці 1918 року. Залізничники створили збройний загін. У головних майстернях вони вкрили броньованими листами паровоз і кілька вагонів. Курсуючи на дільниці Підгородня-Рудниця, цей бронепоїзд громив бандитів. З березня 1919 року після очищення села від петлюрівців відновив діяльність ревком. Під його керівництвом трудящі Гайворона налагоджували роботу підприємств. Відкрилися школи. Почали працювати лікарня, бібліотека. Коли наблизилися денікінці, контрреволюційні елементи вчинили у навколишніх селах заколот. Для відсічі бандитам залізничники створили загін самооборони. У боротьбі з контрреволюцією значну допомогу їм подавав також загін Т. М. Гуляницького.
На початку вересня 1919 року білогвардійці захопили Гайворон. В лютому 1920 року війська Червоної Армії вигнали їх звідси. Знову відновилася Радянська влада.
Боротьбу за соціалістичні перетворення очолили комуністи. При залізничних майстернях ще весною 1919 року організувався партосередок. До 1921 року він вже об'єднував 35 чоловік. 1920 року створено політвідділ Гайворонського відділка залізниці. У привітанні, надісланому на адресу X з'їзду РКП(б), робітники головних майстерень висловили впевненість у перемозі ленінського курсу партії» Значну роботу серед трудящих Гайворона і навколишніх сіл проводив гайворон- ський райпартком, створений 1921 року. Велику увагу приділяв він зміцненню рядів комуністів, згуртуванню навколо них широкого активу. У жовтні 1921 року в партосередку залізничних майстерень було 59 членів. Восени 1922 року тут діяло» вже два партосередки. Найважливіші ділянки роботи на залізниці очолювали комуністи. 1921 року на ній працювали 32 члени партії.
Активним помічником комуністів став комсомольський осередок, утворений в 1920 році, який об'єднував дев'ять чоловік. Секретарем його обрали О. Г. Сви- щенка. Разом з членами партії комсомольці у складі частин особливого призначення билися з куркульськими бандами. Одна з вулиць міста названа іменем комсомольця М. Г. Воєводіна, який геройськи загинув у боротьбі з бандитами. Члени комсомолу вели також виховну роботу серед неспілкової молоді, показували приклад у праці. Так, у позаробочий час у грудні 1920 року ними відремонтовано паровоз і два вагони для агітпоїзда, влаштовувалися платні спектаклі, кошти з яких йшли у фонд допомоги
Гайворон
Сторінка 3 з 9
надіслати у Гайворон та інші місця війська, бо «в повіті дуже неспокійно», іде «величезна агітація, навіть збройна боротьба». Налякані поміщики звернулися до губернського комісара по допомогу. Останній вимагав від повітового комісара «негайних розпоряджень для припинення безчинств». Повітовий у відповідь повідомляв, що козаків «направляють в загрозливі місця», «тривають масові арешти», «більшість заарештованих - солдати». На початку 1918 року в Гайвороні створено революційний комітет, який головним завданням своєї діяльності вважав втілення в життя ленінських декретів, охорону та збереження устаткування промислових підприємств. Навесні 1918 року між трудовим селянством провадився розподіл поміщицької та церковної землі. Для забезпечення селянських господарств посівним матеріалом ревком роздав із панського маєтку 2300 пудів вівса і 3 тис. пудів проса, розподілив серед бідняків реманент.
Однак революційним перетворенням перешкодила австро-німецька навала. Трудящі Гайворона чинили опір загарбникам, бойкотували їх розпорядження. Дізнавшись про те, що на 18 липня 1918 року призначено загальний страйк залізничників України, місцеві робітники приєдналися до нього. Майже місяць не працювали головні майстерні, депо, станція. Після відходу з села окупантів (листопад 1918 року) влада перейшла до петлюрівців. Рішучу боротьбу вели трудящі Гайворона проти них наприкінці 1918 року. Залізничники створили збройний загін. У головних майстернях вони вкрили броньованими листами паровоз і кілька вагонів. Курсуючи на дільниці Підгородня-Рудниця, цей бронепоїзд громив бандитів. З березня 1919 року після очищення села від петлюрівців відновив діяльність ревком. Під його керівництвом трудящі Гайворона налагоджували роботу підприємств. Відкрилися школи. Почали працювати лікарня, бібліотека. Коли наблизилися денікінці, контрреволюційні елементи вчинили у навколишніх селах заколот. Для відсічі бандитам залізничники створили загін самооборони. У боротьбі з контрреволюцією значну допомогу їм подавав також загін Т. М. Гуляницького.
На початку вересня 1919 року білогвардійці захопили Гайворон. В лютому 1920 року війська Червоної Армії вигнали їх звідси. Знову відновилася Радянська влада.
Боротьбу за соціалістичні перетворення очолили комуністи. При залізничних майстернях ще весною 1919 року організувався партосередок. До 1921 року він вже об'єднував 35 чоловік. 1920 року створено політвідділ Гайворонського відділка залізниці. У привітанні, надісланому на адресу X з'їзду РКП(б), робітники головних майстерень висловили впевненість у перемозі ленінського курсу партії» Значну роботу серед трудящих Гайворона і навколишніх сіл проводив гайворон- ський райпартком, створений 1921 року. Велику увагу приділяв він зміцненню рядів комуністів, згуртуванню навколо них широкого активу. У жовтні 1921 року в партосередку залізничних майстерень було 59 членів. Восени 1922 року тут діяло» вже два партосередки. Найважливіші ділянки роботи на залізниці очолювали комуністи. 1921 року на ній працювали 32 члени партії.
Активним помічником комуністів став комсомольський осередок, утворений в 1920 році, який об'єднував дев'ять чоловік. Секретарем його обрали О. Г. Сви- щенка. Разом з членами партії комсомольці у складі частин особливого призначення билися з куркульськими бандами. Одна з вулиць міста названа іменем комсомольця М. Г. Воєводіна, який геройськи загинув у боротьбі з бандитами. Члени комсомолу вели також виховну роботу серед неспілкової молоді, показували приклад у праці. Так, у позаробочий час у грудні 1920 року ними відремонтовано паровоз і два вагони для агітпоїзда, влаштовувалися платні спектаклі, кошти з яких йшли у фонд допомоги