Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
в м. Києві. З 1959 року генерал-майор у відставці Т. X. Уманський проживає у столиці Радянської України. Кавалером ордена Слави 2-го і 3-го ступеня повернувся в рідне село В. П. Сало. Близько 1500 верблюжців загинуло на
фронтах війни. Рядовий І. Ф. Мірошник першим вступив на правий берег Бугу, знищив 10 фашистів, чотирьох взяв у полон і цим допоміг підрозділам форсувати річку. Орденом Слави 3-го ступеня оцінено його подвиг. У наступному бою він загинув смертю хоробрих. Командир полку (до війни - директор школи) В. Ф. Скопенко віддав своє життя за визволення Польщі, поховано його в м. Сандомирі. Льотчик І. О. Кобилянський у той час, коли йшли жорстокі бої під Сталінградом, у своєму фронтовому щоденнику записав: «Якщо Вітчизна накаже бути героєм, у нас героєм стане кожний». І він став Героєм Радянського Союзу у березні 1942 року. На той час у нього було вже 180 бойових вильотів, під час яких знищено десятки танків, автомашин, два ешелони з боєприпасами, 7 цистерн з пальним, кілька літаків та два батальйони живої сили ворога. Екіпаж Героїв Радянського Союзу І. О. Кобилянського і А. Самочкіна був грозою для фашистів у битвах під Сталінградом, на Курській дузі, на Північно- Західному фронті. Вже наприкінці війни, під час повернення на аеродром після успішного виконання важливого завдання командування в районі Берліна І. О. Кобилянський був смертельно поранений. Поховано його у Польщі, в м. Кракові.
Ще було чути гуркіт гармат, а жителі Верблюжки розпочали відбудову господарства. Німецькі окупанти завдали селу великих збитків. В артілях не залишилося жодної сільськогосподарської машини. З перших днів після визволення відновили діяльність три сільські Ради, почали працювати партійні організації, в яких налічувалося 46 комуністів. Вони мобілізували населення на відбудову села. В усіх 11 колгоспах було обрано правління. Ремонтувалися тваринницькі приміщення, з контрактованих у колгоспників телят створювалися ферми. На польових роботах хлібороби використовували власних корів, врожай збирали косами. Рільнича бригада, очолювана А. П. Сулимою, першою закінчила сівбу ярових. Тут кожен колгоспник щодня виконував норму на 120-125 проц. Члени бригади І. А. Притиченко, Д. С. Сулима, М. Кравченко, С. Н. Люта вручну засівали по 4,5 га проти трьох за нормою. Велику допомогу трудівникам села у ці важкі роки подали братні народи нашої країни. З Алтайського краю вадійшло зерно для посіву, з Саратовської області - робоча худоба, з Комі АРСР - будівельний матеріал.
В 1944 році відновила діяльність МТС. Механізатори П. Я. Бойко та С. 6. Руден- ко привезли обладнання для майстерні й запасні частини, які зберегли від фашистів. Вже в 1945 році машинно-тракторний парк МТС налічував 39 тракторів, 15 комбайнів, 10 вантажних автомашин. За кермо тракторів сіли підготовлені на короткотермінових курсах механізаторів жінки. В 1945-1950 рр. першість у соціалістичному змаганні утримувала тракторна бригада М. Г. Василиненка. Виробіток на машину тут довели до 1100 га. Справді по-ударному працював колишній фронтовик, тракторист О. П. Свищ. На районній нараді передовиків сільського господарства в 1946 році він говорив: «Ми перемогли ворога в бою, не пошкодуємо ж сил і енергії, щоб здобути перемогу і на трудовому фронті - подвоїти, потроїти урожай нашої землі». Свого слова він дотримав, виконавши річне завдання на 250 проц. Верблюзька МТС не раз завойовувала першість в області та республіці, а в 1949 році одержала перехідний Червоний прапор ВЦРПС і Міністерства сільського господарства СРСР за перемогу у всесоюзному змаганні МТС щодо виконання планів ремонту сільськогосподарських машин. Чимала заслуга в цьому директора МТС С. П. Свища. Його нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Після реорганізації МТС тридцятитисячник С. П. Свищ працював головою колгоспу ім. Калініна.
На кінець першої післявоєнної п'ятирічки господарства колгоспів та МТС в основному були відбудовані і досягли довоєнного рівня. У 1950 році трудівники
ланів зібрали по 18-20 цнт зернових, 218-240 цнт цукрових буряків, 14-16 цнт соняшнику з гектара, виконали план розвитку поголів'я тваринництва, його продуктивності.
Верблюжка
Сторінка 7 з 10
закінчення академії Генштабу в 1945 році Т. X. Уманський командував дивізією, корпусом, був начальником Суворовського училищав м. Києві. З 1959 року генерал-майор у відставці Т. X. Уманський проживає у столиці Радянської України. Кавалером ордена Слави 2-го і 3-го ступеня повернувся в рідне село В. П. Сало. Близько 1500 верблюжців загинуло на
Ще було чути гуркіт гармат, а жителі Верблюжки розпочали відбудову господарства. Німецькі окупанти завдали селу великих збитків. В артілях не залишилося жодної сільськогосподарської машини. З перших днів після визволення відновили діяльність три сільські Ради, почали працювати партійні організації, в яких налічувалося 46 комуністів. Вони мобілізували населення на відбудову села. В усіх 11 колгоспах було обрано правління. Ремонтувалися тваринницькі приміщення, з контрактованих у колгоспників телят створювалися ферми. На польових роботах хлібороби використовували власних корів, врожай збирали косами. Рільнича бригада, очолювана А. П. Сулимою, першою закінчила сівбу ярових. Тут кожен колгоспник щодня виконував норму на 120-125 проц. Члени бригади І. А. Притиченко, Д. С. Сулима, М. Кравченко, С. Н. Люта вручну засівали по 4,5 га проти трьох за нормою. Велику допомогу трудівникам села у ці важкі роки подали братні народи нашої країни. З Алтайського краю вадійшло зерно для посіву, з Саратовської області - робоча худоба, з Комі АРСР - будівельний матеріал.
В 1944 році відновила діяльність МТС. Механізатори П. Я. Бойко та С. 6. Руден- ко привезли обладнання для майстерні й запасні частини, які зберегли від фашистів. Вже в 1945 році машинно-тракторний парк МТС налічував 39 тракторів, 15 комбайнів, 10 вантажних автомашин. За кермо тракторів сіли підготовлені на короткотермінових курсах механізаторів жінки. В 1945-1950 рр. першість у соціалістичному змаганні утримувала тракторна бригада М. Г. Василиненка. Виробіток на машину тут довели до 1100 га. Справді по-ударному працював колишній фронтовик, тракторист О. П. Свищ. На районній нараді передовиків сільського господарства в 1946 році він говорив: «Ми перемогли ворога в бою, не пошкодуємо ж сил і енергії, щоб здобути перемогу і на трудовому фронті - подвоїти, потроїти урожай нашої землі». Свого слова він дотримав, виконавши річне завдання на 250 проц. Верблюзька МТС не раз завойовувала першість в області та республіці, а в 1949 році одержала перехідний Червоний прапор ВЦРПС і Міністерства сільського господарства СРСР за перемогу у всесоюзному змаганні МТС щодо виконання планів ремонту сільськогосподарських машин. Чимала заслуга в цьому директора МТС С. П. Свища. Його нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Після реорганізації МТС тридцятитисячник С. П. Свищ працював головою колгоспу ім. Калініна.
На кінець першої післявоєнної п'ятирічки господарства колгоспів та МТС в основному були відбудовані і досягли довоєнного рівня. У 1950 році трудівники
ланів зібрали по 18-20 цнт зернових, 218-240 цнт цукрових буряків, 14-16 цнт соняшнику з гектара, виконали план розвитку поголів'я тваринництва, його продуктивності.
Дивиться також інші населені пункти району: