Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На початку лютого 1919 року в селі створено ревком, до складу якого ввійшли О. П. Горбенко, А. П. Останній, С. П. Пономаренко. З перших днів він об'єднав навколо себе бідноту, організувавши її на боротьбу проти буржуазно-націоналістичних сил. Зокрема, за рішенням ревкому Верблюзький загін вирушив у лютому- березні 1919 року на допомогу робітникам Миколаєва, брав участь у розгромі відступаючих петлюрівців на станції Знам'янка. Поступово загін виріс у полк, у якому налічувалося близько 4 тис. бійців. Але із збільшенням особового складу до нього влилося значне число куркульських елементів. Переважна ж більшість комуністів залишилася в селах для організації Радянської влади на місцях. Керівництво полку потрапило під вплив Григор'єва, що командував дивізією, до якої з березня 1919 року входив полк, і відмовилося виконувати накази радянського командування. Обстановка в селі у зв'язку з цим ускладнилася. Григор'євці чинили провокації проти більшовиків, контрреволюційні елементи перешкоджали здійсненню революційних перетворень у Верблюжці.
Стурбовані такою обстановкою верблюзькі більшовики доповіли про це ЦК КП(б)У і просили прислати надзвичайну комісію із загоном для придушення контрреволюції. В кінці травня радянські війська ліквідували заколот Григор'єва. Та залишки його банд ще довго тероризували населення, заважали соціалістичному будівництву.
Велике значення для згуртування трудящих на боротьбу з контрреволюцією і зміцнення Радянської влади в селі мав приїзд влітку 1919 року голови ВУЦВКу Г. І. Петровського та наркома України у військово-морських справах М. І. Подвойського. Керівники уряду відповіли на запитання селян, ознайомилися з роботою місцевих органів влади, дали цінні поради щодо розгортання радянського будівництва в селі.
Та здійснити ці плани перешкодили денікінці, які захопили село на початку серпня 1919 року. Під керівництвом комуністів О. П. Горбенка і А. П. Останнього було створено партизанський загін, який наприкінці серпня 1919 року влився до загону Д. С. Канатенка, що діяв у районі Олександрії, Долинської, Братолюбівки тощо. Повстанці тільки на перегоні між Долинською і Знам'янкою пустили під укіс три поїзди ворога, захопили трофеї. Пізніше біля села Братолюбівки партизани з'єдналися з частинами Червоної Армії.
У січні 1920 року радянські війська визволили Верблюжку від білогвардійців. Відновив діяльність ревком. Оформився волосний комуністичний осередок. У лютому під його керівництвом відбулися селянські збори, на яких обговорювався поточний момент. У схваленій резолюції відзначалися заслуги Червоної Армії у боротьбі з міжнародним імперіалізмом, підкреслювалося, що селяни повністю підтримують
Радянську владу на Україні. Волосний партосередок брав участь у підготовці і проведенні виборів постійних органів влади. Почав працювати волосний виконавчий комітет, наприкінці 1920 року було обрано сільську Раду. Керівниками місцевих органів влади трудящі обирали комуністів, активних учасників громадянської війни.
Помічниками комуністів у будівництві нового життя стали комсомольці, які 1920 року об'єдналися у комсомольський осередок, що на 1 квітня 1921 року вже налічував 70 юнаків і дівчат. Багато комсомольців входило до складу загонів, що боролися з бандитизмом. Найактивнішими з них були: перший секретар комсомольського осередку О. А. Воронін, К. І. Курінський, І. Т. Широкий, І. П. Свищ, І. С. Орлов. У день смерті В. І. Леніна вони подали заяви про вступ до більшовицької партії.
Комуністи і комсомольці вели значну організаторську і масово-політичну роботу на селі. Почали працювати гуртки ліквідації неписьменності. Було створено споживчу кооперацію. В селі налагоджувалося нове життя. У 1920 році з ініціативи групи бідняків та під керівництвом більшовиків на землях колишньої поміщицької економії організувалася перша комуна «Червоний хлібороб», до якої входило 16 господарств. Вони обробляли 126 десятин землі.
Радянське будівництво відбувалося в умовах запеклого опору куркульства. У зв'язку з розгулом бандитизму на початку 1921 року виконком Ради
Верблюжка
Сторінка 3 з 10
виселка Валкова і розгромив, захопивши великі трофеї. У листопаді того ж року він допомагав визволяти Верблюж- ку від кайзерівських окупантів, а згодом - від петлюрівців. Стурбовані такою обстановкою верблюзькі більшовики доповіли про це ЦК КП(б)У і просили прислати надзвичайну комісію із загоном для придушення контрреволюції. В кінці травня радянські війська ліквідували заколот Григор'єва. Та залишки його банд ще довго тероризували населення, заважали соціалістичному будівництву.
Велике значення для згуртування трудящих на боротьбу з контрреволюцією і зміцнення Радянської влади в селі мав приїзд влітку 1919 року голови ВУЦВКу Г. І. Петровського та наркома України у військово-морських справах М. І. Подвойського. Керівники уряду відповіли на запитання селян, ознайомилися з роботою місцевих органів влади, дали цінні поради щодо розгортання радянського будівництва в селі.
Та здійснити ці плани перешкодили денікінці, які захопили село на початку серпня 1919 року. Під керівництвом комуністів О. П. Горбенка і А. П. Останнього було створено партизанський загін, який наприкінці серпня 1919 року влився до загону Д. С. Канатенка, що діяв у районі Олександрії, Долинської, Братолюбівки тощо. Повстанці тільки на перегоні між Долинською і Знам'янкою пустили під укіс три поїзди ворога, захопили трофеї. Пізніше біля села Братолюбівки партизани з'єдналися з частинами Червоної Армії.
У січні 1920 року радянські війська визволили Верблюжку від білогвардійців. Відновив діяльність ревком. Оформився волосний комуністичний осередок. У лютому під його керівництвом відбулися селянські збори, на яких обговорювався поточний момент. У схваленій резолюції відзначалися заслуги Червоної Армії у боротьбі з міжнародним імперіалізмом, підкреслювалося, що селяни повністю підтримують
Радянську владу на Україні. Волосний партосередок брав участь у підготовці і проведенні виборів постійних органів влади. Почав працювати волосний виконавчий комітет, наприкінці 1920 року було обрано сільську Раду. Керівниками місцевих органів влади трудящі обирали комуністів, активних учасників громадянської війни.
Помічниками комуністів у будівництві нового життя стали комсомольці, які 1920 року об'єдналися у комсомольський осередок, що на 1 квітня 1921 року вже налічував 70 юнаків і дівчат. Багато комсомольців входило до складу загонів, що боролися з бандитизмом. Найактивнішими з них були: перший секретар комсомольського осередку О. А. Воронін, К. І. Курінський, І. Т. Широкий, І. П. Свищ, І. С. Орлов. У день смерті В. І. Леніна вони подали заяви про вступ до більшовицької партії.
Комуністи і комсомольці вели значну організаторську і масово-політичну роботу на селі. Почали працювати гуртки ліквідації неписьменності. Було створено споживчу кооперацію. В селі налагоджувалося нове життя. У 1920 році з ініціативи групи бідняків та під керівництвом більшовиків на землях колишньої поміщицької економії організувалася перша комуна «Червоний хлібороб», до якої входило 16 господарств. Вони обробляли 126 десятин землі.
Радянське будівництво відбувалося в умовах запеклого опору куркульства. У зв'язку з розгулом бандитизму на початку 1921 року виконком Ради
Дивиться також інші населені пункти району: