Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
19 червня 1906 року в економії поміщика Центиловича з'явився натовп верблюзьких селян, що вимагали підвищення заробітку. Повітові власті направили в село карателів, які жорстоко розправилися з селянами. Та через кілька днів І. А. Голоскевич зібрав односельців і закликав їх палити поміщицький хлібг відбирати нажите на крові і стражданні народу майно. І. А. Голоскевича заарештували й засудили, помер він у тюрмі в 1910 році. На довічну каторгу було заслано активних учасників страйку К. М. Басараба та А. А. Таратухіна, а їхнє майно конфісковано.
В період нового революційного піднесення виступи селян тривали. Вони чинили рішучий опір запровадженню столипінських указів про вихід на хутори. Так, 14 травня 1912 року при нарізці відрубних ділянок мешканці села відмовилися виділятися з общини і перешкоджали землеміру в його роботі. 15 травня сюди прибув повітовий справник з Олександрії в супроводі загону поліції, який заарештував керівників виступу.
Напередодні першої світової війни Верблюжка була великим селом, волосним центром Олександрійського повіту. В ній налічувалося 1618 господарств і проживало 8626 чоловік. Медичної допомоги населення не одержувало. Лише на початку XX ст. на кошти громади відкрився фельдшерський пункт. Смертність, особливо дитяча, була дуже високою: з кожних 100 новонароджених майже половина вмирала. Переважна більшість мешканців села не вміла читати й писати. Першу школу грамоти відкрито тут 1888 року, а в 90-х роках працювали 2 церковнопарафіяльні школи, які відвідувало 34 учні. Проте через тяжкі матеріальні умови лише незначна частина дітей закінчувала їх.
Під час війни 1176 верблюжців було мобілізовано в армію. Залишившись без годувальників, селянські господарства швидко занепадали, населення голодувало. У той же час збагачувалося куркульство, яке скуповувало за безцінь землю, худобу. В 1916 році 109 бідняцьких господарств не мали землі, 510 - мали до З десятин, 463 - до 6 десятин, тоді як 150 куркульських володіли 25-27 десятинами землі; 256 селянських дворів лишилися без худоби, 612 - без коней, 588 - без корів, а в заможних господарствах було по 4-10 голів робочої та цілі стада продуктивної худоби.
Все це призводило до наростання невдоволення війною. 27 березня 1917 року місцеві селяни і наймити, озброєні мисливськими рушницями, заарештували урядника й волосного старосту і створили Раду селянських депутатів, обравши її головою селянина-бідняка Ф. Г. Момота. Але до неї згодом пролізли куркулі, які гальмували вирішення земельного питання і підтримували Тимчасовий уряд. Вихідці з села, що працювали на заводах Харкова, шахтах Криворіжжя, на залізничній станції Знам'янка, повернулися додому і у травні організували групу співчуваючих партії більшовиків з 7 чоловік. Восени на селянських зборах обрано комісію в складі трьох чоловік, яка мала взяти на облік конфісковані у поміщиків землю та майно, призначено комісарів для нагляду за ними. Члени групи співчуваючих роз'яснювали селянам рішення VI з'їзду РСДРП(б), закликали бідноту обирати до керівних органів села своїх представників. У цей час значну роботу серед населення вів більшовик Г. Н. Авраменко, який був делегатом II Всеросійського з'їзду Рад7 (загинув на фронті в 1919 році).
У лютому 1918 року в селі встановлено Радянську владу, обрано Раду селянських депутатів. На II Всеукраїнський з'їзд Рад делегатами від співчуваючих партії більшовиків і селян Верблюзької Ради обрано А. П. Останнього, а від Олександрійської Ради - верблюжців Ф. Г. Момота і Г. Н. Авраменка. 27 березня делегація доповіла на загальних селянських зборах про роботу з'їзду, рішення якого були одностайно схвалені трудящими Верблюжки.
Та наступного дня село окупували австро-німецькі війська. Повернулися поміщики. Почалися грабежі населення. Групі співчуваючих більшовицькій партії довелося продовжувати боротьбу в підпіллі. Багато її учасників пішло добровольцями до Червоної Армії. Влітку 1918 року з 175 верблюзьких селян організовано повстанський загін. Окупаційні власті направили сюди 350 карателів з двома гарматами і трьома кулеметами. Загін зустрів їх біля
Верблюжка
Сторінка 2 з 10
матрос), Т. К. Чорний. Вони проводили серед земляків антиурядову агітацію, закликали не виконувати військову повинність, не сплачувати податки, захоплювати поміщицькі землі, об'єднуватися з робітниками для спільної боротьби. У жовтні 1905 року під час арешту у Т. К. Чорного виявили 6 нелегальних брошур. В період нового революційного піднесення виступи селян тривали. Вони чинили рішучий опір запровадженню столипінських указів про вихід на хутори. Так, 14 травня 1912 року при нарізці відрубних ділянок мешканці села відмовилися виділятися з общини і перешкоджали землеміру в його роботі. 15 травня сюди прибув повітовий справник з Олександрії в супроводі загону поліції, який заарештував керівників виступу.
Напередодні першої світової війни Верблюжка була великим селом, волосним центром Олександрійського повіту. В ній налічувалося 1618 господарств і проживало 8626 чоловік. Медичної допомоги населення не одержувало. Лише на початку XX ст. на кошти громади відкрився фельдшерський пункт. Смертність, особливо дитяча, була дуже високою: з кожних 100 новонароджених майже половина вмирала. Переважна більшість мешканців села не вміла читати й писати. Першу школу грамоти відкрито тут 1888 року, а в 90-х роках працювали 2 церковнопарафіяльні школи, які відвідувало 34 учні. Проте через тяжкі матеріальні умови лише незначна частина дітей закінчувала їх.
Під час війни 1176 верблюжців було мобілізовано в армію. Залишившись без годувальників, селянські господарства швидко занепадали, населення голодувало. У той же час збагачувалося куркульство, яке скуповувало за безцінь землю, худобу. В 1916 році 109 бідняцьких господарств не мали землі, 510 - мали до З десятин, 463 - до 6 десятин, тоді як 150 куркульських володіли 25-27 десятинами землі; 256 селянських дворів лишилися без худоби, 612 - без коней, 588 - без корів, а в заможних господарствах було по 4-10 голів робочої та цілі стада продуктивної худоби.
Все це призводило до наростання невдоволення війною. 27 березня 1917 року місцеві селяни і наймити, озброєні мисливськими рушницями, заарештували урядника й волосного старосту і створили Раду селянських депутатів, обравши її головою селянина-бідняка Ф. Г. Момота. Але до неї згодом пролізли куркулі, які гальмували вирішення земельного питання і підтримували Тимчасовий уряд. Вихідці з села, що працювали на заводах Харкова, шахтах Криворіжжя, на залізничній станції Знам'янка, повернулися додому і у травні організували групу співчуваючих партії більшовиків з 7 чоловік. Восени на селянських зборах обрано комісію в складі трьох чоловік, яка мала взяти на облік конфісковані у поміщиків землю та майно, призначено комісарів для нагляду за ними. Члени групи співчуваючих роз'яснювали селянам рішення VI з'їзду РСДРП(б), закликали бідноту обирати до керівних органів села своїх представників. У цей час значну роботу серед населення вів більшовик Г. Н. Авраменко, який був делегатом II Всеросійського з'їзду Рад7 (загинув на фронті в 1919 році).
У лютому 1918 року в селі встановлено Радянську владу, обрано Раду селянських депутатів. На II Всеукраїнський з'їзд Рад делегатами від співчуваючих партії більшовиків і селян Верблюзької Ради обрано А. П. Останнього, а від Олександрійської Ради - верблюжців Ф. Г. Момота і Г. Н. Авраменка. 27 березня делегація доповіла на загальних селянських зборах про роботу з'їзду, рішення якого були одностайно схвалені трудящими Верблюжки.
Та наступного дня село окупували австро-німецькі війська. Повернулися поміщики. Почалися грабежі населення. Групі співчуваючих більшовицькій партії довелося продовжувати боротьбу в підпіллі. Багато її учасників пішло добровольцями до Червоної Армії. Влітку 1918 року з 175 верблюзьких селян організовано повстанський загін. Окупаційні власті направили сюди 350 карателів з двома гарматами і трьома кулеметами. Загін зустрів їх біля
Дивиться також інші населені пункти району: