Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У середині січня 1919 року в селі створено волосний і сільський комітети бідноти, які проводили в життя заходи Радянської влади. 12 квітня відновив діяльність волосний партійний осередок, який організовував трудове селянство на розв'язання політичних, господарських та різних питань громадського життя. Влада перейшла до Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, обраної у квітні
1919 року. До складу її ввійшло 8 чоловік, з них - 6 більшовиків і 2 безпартійних. Надзвичайно гострою була боротьба трудящих села проти класових ворогів. Не випадково письменник Ю. І. Яновський у романі «Вершники» для зображення подій літа 1919 року обрав Компаніївку6, бідняцько-середняцькі маси якої не раз давали відсіч численним контрреволюційним бандам. Так, у травні григор'євці розгромили в селі радянські установи, грабували і тероризували населення. Волосний партосередок очолив боротьбу з бандитами, в боях з ними загинули 20 чоловік.
З ініціативи партосередку в червні у Компаніївці відбувся волосний з'їзд селян, який закликав посилити боротьбу з контрреволюційними бандами, куркульським саботажем і денікінцями. Тут же обрано делегатів наІИ повітовий селянський з'їзд.
На початку серпня волвиконком провів мобілізацію чоловіків до лав Червоної Армії.
З наближенням денікінців місцеві куркулі в ніч на 13 серпня вчинили контрреволюційний заколот і допомогли їм захопити село. Білогвардійці розстріляли більшовика І. А. Завідного, закатували радянських активістів Г. В. Титаренка, І. К. Туполєва та багатьох інших. У відповідь на терор трудящі під керівництвом підпільного волревко- му готувалися до збройного виступу. 24 вересня 1919 року тут спалахнуло повстання, активними учасниками якого були О. А. Іщенко,Ф. О. Кортовський і багато інших. Озброєні рушницями і кулеметами, з допомогою жителів навколишніх сіл, повстанці вигнали білих з села, але надвечір того ж дня під ударами переважаючих сил ворога змушені були відступити.
Наприкінці січня 1920 року частини Червоної Армії при підтримці місцевих партизанів визволили Компаніївку від денікінських військ. У селі було створено волревком, відновлено волпартком. Навесні відбулися вибори волвиконкому. 11 липня того ж року створено Компаніївський волосний комітет незаможних селян. До його складу ввійшли активні учасники боротьби з ворогами Радянської влади селяни М. В. Кожем'яченко, Ф. П. Миколенко та інші. Разом з членами волвиконкому вони завершили поділ поміщицьких земель: селянам Компаніївської волості у користування передано близько 5 тис. га землі, на кожного члена сім'ї нарізано по 1,75 десятини. Було організовано допомогу Червоній Армії продовольством і фуражем, виявлено турботу про сім'ї червоноармійців.
Розв'язуючи питання господарського будівництва, актив села продовжував і далі боротьбу з різними контрреволюційними бандами, що тероризували населення. В жовтні 1920 року в одній із сутичок з бандитами загинули комуністи голова волвиконкому С. Б. Тупалов і голова волкомнезаму М. В. Кожем'яченко. У грудні махновці стратили сільських активістів Т. В. Поліщука і Д. П. Музиченка. 1921 року у волості було в основному покінчено з куркульським бандитизмом.
Вірними помічниками комуністів у боротьбі за зміцнення Радянської влади в селі були комсомольці, які 12 червня 1921 року створили свій осередок. Особливою активністю відзначалися вожак компаніївської комсомоли І. І. Синенький,П. С. Сіроженко, Г. М. Крикун, І. Д. Костиря та інші. Вони брали участь у роботі комнезаму, обиралися депутатами Ради.
У зв'язку із запровадженням на Україні нового адміністративного поділу в 1923 році Компаніївка стала центром однойменного району Єлисаветградського округу. До складу району ввійшли села трьох колишніх волостей: Компаніївської, Нечаївської і Лозуватської. Новостворені районні партійна і комсомольська організації, Компаніївська Рада спрямували свою
Компаніївка
Сторінка 3 з 9
Під керівницівом комуністів жителі села боролися і проти петлюрівців, які захопили владу в селі в листопаді 1918 року. 6 січня 1919 року загін компаніївських бідняків разом із селянами Лозуватки брав участь у визволенні від петлюрівців м. Бобринця, а через кілька днів силами повстанців націоналістичні війська були вигнані і з Компаніївки. 1919 року. До складу її ввійшло 8 чоловік, з них - 6 більшовиків і 2 безпартійних. Надзвичайно гострою була боротьба трудящих села проти класових ворогів. Не випадково письменник Ю. І. Яновський у романі «Вершники» для зображення подій літа 1919 року обрав Компаніївку6, бідняцько-середняцькі маси якої не раз давали відсіч численним контрреволюційним бандам. Так, у травні григор'євці розгромили в селі радянські установи, грабували і тероризували населення. Волосний партосередок очолив боротьбу з бандитами, в боях з ними загинули 20 чоловік.
З ініціативи партосередку в червні у Компаніївці відбувся волосний з'їзд селян, який закликав посилити боротьбу з контрреволюційними бандами, куркульським саботажем і денікінцями. Тут же обрано делегатів наІИ повітовий селянський з'їзд.
На початку серпня волвиконком провів мобілізацію чоловіків до лав Червоної Армії.
З наближенням денікінців місцеві куркулі в ніч на 13 серпня вчинили контрреволюційний заколот і допомогли їм захопити село. Білогвардійці розстріляли більшовика І. А. Завідного, закатували радянських активістів Г. В. Титаренка, І. К. Туполєва та багатьох інших. У відповідь на терор трудящі під керівництвом підпільного волревко- му готувалися до збройного виступу. 24 вересня 1919 року тут спалахнуло повстання, активними учасниками якого були О. А. Іщенко,Ф. О. Кортовський і багато інших. Озброєні рушницями і кулеметами, з допомогою жителів навколишніх сіл, повстанці вигнали білих з села, але надвечір того ж дня під ударами переважаючих сил ворога змушені були відступити.
Наприкінці січня 1920 року частини Червоної Армії при підтримці місцевих партизанів визволили Компаніївку від денікінських військ. У селі було створено волревком, відновлено волпартком. Навесні відбулися вибори волвиконкому. 11 липня того ж року створено Компаніївський волосний комітет незаможних селян. До його складу ввійшли активні учасники боротьби з ворогами Радянської влади селяни М. В. Кожем'яченко, Ф. П. Миколенко та інші. Разом з членами волвиконкому вони завершили поділ поміщицьких земель: селянам Компаніївської волості у користування передано близько 5 тис. га землі, на кожного члена сім'ї нарізано по 1,75 десятини. Було організовано допомогу Червоній Армії продовольством і фуражем, виявлено турботу про сім'ї червоноармійців.
Розв'язуючи питання господарського будівництва, актив села продовжував і далі боротьбу з різними контрреволюційними бандами, що тероризували населення. В жовтні 1920 року в одній із сутичок з бандитами загинули комуністи голова волвиконкому С. Б. Тупалов і голова волкомнезаму М. В. Кожем'яченко. У грудні махновці стратили сільських активістів Т. В. Поліщука і Д. П. Музиченка. 1921 року у волості було в основному покінчено з куркульським бандитизмом.
Вірними помічниками комуністів у боротьбі за зміцнення Радянської влади в селі були комсомольці, які 12 червня 1921 року створили свій осередок. Особливою активністю відзначалися вожак компаніївської комсомоли І. І. Синенький,П. С. Сіроженко, Г. М. Крикун, І. Д. Костиря та інші. Вони брали участь у роботі комнезаму, обиралися депутатами Ради.
У зв'язку із запровадженням на Україні нового адміністративного поділу в 1923 році Компаніївка стала центром однойменного району Єлисаветградського округу. До складу району ввійшли села трьох колишніх волостей: Компаніївської, Нечаївської і Лозуватської. Новостворені районні партійна і комсомольська організації, Компаніївська Рада спрямували свою
Дивиться також інші населені пункти району:
- Федосіївка
- Софіївка
- Полтавка
- Петрівка
- Першотравенка
- Нечаївка
- Лозуватка
- Зелене
- Губівка
- Гарманівка
- Водяне
- Брусівка
- Богодарівка