Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На початку 1917 року в Компаніївці налічувалося 177 дворів, де проживало 918 чоловік, у Комишуватому-206 з населенням 1145 чоловік. По дві вулиці в кожному селі, забудовані невеликими хатами-мазанками під соломою та очеретом, тягнулися на 3 км вздовж річки. Через важкі соціально-економічні й побутові умови та відсутність профілактичних заходів серед населення Поширювалися різні пошесні захворювання: тиф, холера, скарлатина,
трахома тощо. Смертність дітей тільки на першому році життя перевищувала 20 проц. За кілька років до початку першої світової війни в селі почала діяти волосна лікарня. Протягом 1915 року в ній зареєстровано близько 16,5 тис. відвідувачів, але через нестачу медпрацівників медичну допомогу одержали лише 10 тис. чоловік. Близько 10 проц. хворих, які перебували тут на лікуванні, вмирали.
Низьким був освітній рівень селян. У 1885 році з 509 жителів лише 12 були письменними, серед пих - жодної жінки. Тільки 1889 року в Компаніївці в сільській хаті почала працювати однокласна церковнопарафіяльна школа. В середині 90-х років піп та дяк навчали тут 35 хлопчиків і 13 дівчаток. Навчальний процес тривав усього 55 днів. Але й цю школу багато дітей сільської бідноти не мали змоги закінчити. Так, у 1910 році до неї було зараховано 55 дітей, але через матеріальні нестатки майже половина з них уроків не відвідувала.
Великого лиха завдала селянам перша світова війна. Половину працездатних чоловіків мобілізували до армії, багато сімей залишилося без годувальників, їхні господарства розорялися. Сумні звістки з фронту про втрату батька, брата чи сина посилювали ненависть до царизму.
Не змінилося на краще економічне становище трудівників села й після Лютневої буржуазно-демократичної революції. Куркулі, що ввійшли до волосного громадського комітету в березні 1917 року, захищали інтереси експлуататорів. Але по-більшовицькому настроєні солдати, які поверталися з фронту, проводили серед селян антивоєнну агітацію, закликали їх боротися за землю. Трудівники села дедалі
відвертіше висловлювалися проти політики Тимчасового уряду. На вимогу бідноти волосний земельний комітет не раз ставив питання про передачу землі селянам.
Справжню волю принесла компаніївцям Велика Жовтнева соціалістична революція. Вітаючи рішення І Всеукраїнського з'їзду Рад, який проголосив Україну Радянською республікою, на одній із сходок трудящі села ухвалили: «Тільки робітничо- селянська влада, створена на Першому з'їзді Рад у Харкові, - влада трудового народу! Ми будемо стояти за неї горою!».
На другий день після перемоги збройного повстання робітників і селян у Єлисаветграді, 30 січня 1918 року, в Компаніївці встановлено Радянську владу. До складу волосного революційного комітету, створеного в ці дні, увійшли селяни О. А. Іщенко, М. С. Нельга, М. В. Кожем'яченко, С. С. Ступа та інші.
На початку березня в селі оформився партійний осередок на чолі з X. М. Немненком. Було розпочато поділ поміщицької землі між безземельними та малоземельними селянами. В лютому того ж року сюди прибув продовольчий загін у складі 18 робітників-комсомольців. За допомогою більшовиків і сільської бідноти вони заготовили і відправили до Москви 50 тис. пудів зерна.
Вторгнення на Україну кайзерівських військ, в обозі яких повернулася Центральна рада, не дало селянам можливості скористатися одержаною землею. В березні
1918 року до Компаніївки знову повернувся поміщик, почалися арешти, знущання над населенням, грабежі. Сільських активістів Д. С. Лойкаі Ф. І. Коваленка окупанти забили до смерті, а їхнє майно забрали. Проте трудящі села всіляко саботували розпорядження окупаційних властей, чинили їм опір. Створений у травні 1918 року волосний підпільний партосередок на чолі з X. М. Немненком організовував селян на боротьбу проти загарбників. Компаніївський партосередок підтримував зв'язок з Єлисаветградським підпільним ревкомом. Явочною квартирою підпільників була хата С. Я. Ступи.
Компаніївка
Сторінка 2 з 9
Через відсутність сільськогосподарського реманенту та робочої худоби дрібні селянські господарства одержували майже вдвічі нижчі врожаї, ніж поміщицькі і куркульські.На початку 1917 року в Компаніївці налічувалося 177 дворів, де проживало 918 чоловік, у Комишуватому-206 з населенням 1145 чоловік. По дві вулиці в кожному селі, забудовані невеликими хатами-мазанками під соломою та очеретом, тягнулися на 3 км вздовж річки. Через важкі соціально-економічні й побутові умови та відсутність профілактичних заходів серед населення Поширювалися різні пошесні захворювання: тиф, холера, скарлатина,
Низьким був освітній рівень селян. У 1885 році з 509 жителів лише 12 були письменними, серед пих - жодної жінки. Тільки 1889 року в Компаніївці в сільській хаті почала працювати однокласна церковнопарафіяльна школа. В середині 90-х років піп та дяк навчали тут 35 хлопчиків і 13 дівчаток. Навчальний процес тривав усього 55 днів. Але й цю школу багато дітей сільської бідноти не мали змоги закінчити. Так, у 1910 році до неї було зараховано 55 дітей, але через матеріальні нестатки майже половина з них уроків не відвідувала.
Великого лиха завдала селянам перша світова війна. Половину працездатних чоловіків мобілізували до армії, багато сімей залишилося без годувальників, їхні господарства розорялися. Сумні звістки з фронту про втрату батька, брата чи сина посилювали ненависть до царизму.
Не змінилося на краще економічне становище трудівників села й після Лютневої буржуазно-демократичної революції. Куркулі, що ввійшли до волосного громадського комітету в березні 1917 року, захищали інтереси експлуататорів. Але по-більшовицькому настроєні солдати, які поверталися з фронту, проводили серед селян антивоєнну агітацію, закликали їх боротися за землю. Трудівники села дедалі
відвертіше висловлювалися проти політики Тимчасового уряду. На вимогу бідноти волосний земельний комітет не раз ставив питання про передачу землі селянам.
Справжню волю принесла компаніївцям Велика Жовтнева соціалістична революція. Вітаючи рішення І Всеукраїнського з'їзду Рад, який проголосив Україну Радянською республікою, на одній із сходок трудящі села ухвалили: «Тільки робітничо- селянська влада, створена на Першому з'їзді Рад у Харкові, - влада трудового народу! Ми будемо стояти за неї горою!».
На другий день після перемоги збройного повстання робітників і селян у Єлисаветграді, 30 січня 1918 року, в Компаніївці встановлено Радянську владу. До складу волосного революційного комітету, створеного в ці дні, увійшли селяни О. А. Іщенко, М. С. Нельга, М. В. Кожем'яченко, С. С. Ступа та інші.
На початку березня в селі оформився партійний осередок на чолі з X. М. Немненком. Було розпочато поділ поміщицької землі між безземельними та малоземельними селянами. В лютому того ж року сюди прибув продовольчий загін у складі 18 робітників-комсомольців. За допомогою більшовиків і сільської бідноти вони заготовили і відправили до Москви 50 тис. пудів зерна.
Вторгнення на Україну кайзерівських військ, в обозі яких повернулася Центральна рада, не дало селянам можливості скористатися одержаною землею. В березні
1918 року до Компаніївки знову повернувся поміщик, почалися арешти, знущання над населенням, грабежі. Сільських активістів Д. С. Лойкаі Ф. І. Коваленка окупанти забили до смерті, а їхнє майно забрали. Проте трудящі села всіляко саботували розпорядження окупаційних властей, чинили їм опір. Створений у травні 1918 року волосний підпільний партосередок на чолі з X. М. Немненком організовував селян на боротьбу проти загарбників. Компаніївський партосередок підтримував зв'язок з Єлисаветградським підпільним ревкомом. Явочною квартирою підпільників була хата С. Я. Ступи.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Федосіївка
- Софіївка
- Полтавка
- Петрівка
- Першотравенка
- Нечаївка
- Лозуватка
- Зелене
- Губівка
- Гарманівка
- Водяне
- Брусівка
- Богодарівка