Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Помічна

Сторінка 2 з 9
Після вигнання окупантів Помічну захопили ставленики Директорії. В листопаді 1918 року на станції зупинився бронепоїзд Галицького полку «Курінь смерті». Але, дізнавшись про наступ партизанського загону під керівництвом П. С. Ткаченка, що перед тим визволив від петлюрівців
Знам'янку, Єлисаветград і Новоукраїнку, ворожий бронепоїзд відійшов з Помічної на Голту. Незабаром петлюрівські загони знову намагалися захопити станцію. Незважаючи на нестачу зброї, взуття та обмундирування, партизани мужньо обороняли її. Тоді ж у телеграмі командуючому Українського фронту П. С. Ткаченко повідомляв: «Мої партизани голими руками відстоюють Помічну, тому що гвинтівок і в половини немає, крім того, босі й голі». Допомогу одягом і взуттям їм подав Єлисаветградський повітовий ревком. Партизани П. С. Ткаченка з допомогою новоукраїнських і рівнянських загонів у ніч на 14 лютого 1919 року визволили станцію. Наприкінці березня вони ще раз усунули загрозу Помічній з боку банд Директорії.
Створений на станції ревком з допомогою Піщанобрідського волвиконкому здійснював заходи для відновлення нормальної роботи всіх служб залізниці, забезпечення безперебійної відправки озброєння та продовольства для Червоної Армії. Для відсічі бандитам ревком організовував спеціальні загони. 10 травня один з григор'євських загонів захопив Помічну, але вже в ніч на 14 травня бійці Першого Вознесенського партизанського полку визволили станцію.
Влітку 1919 року нависла нова небезпека - з півдня наступали частини генерала Денікіна. На початку серпня 1919 року станцію зайняли махновці. В дуже скрутному становищі опинилася Південна група військ на чолі з начдивом 45-ї дивізії Й. Е. Якіром, що пробивалася на з'єднання з основними військами Червоної Армії. «На півдні - море, англо-французький флот, що підтримує десанти білих,- писав Й. Е. Якір у своїх спогадах,- на південному заході - румуни, які час від часу переправляються на наш бік і непокоять наші частини дрібними ударами. На півночі - Петлюра і галичани. В тилу - куркульські банди, повстання І нарешті новий «гість» на головній тиловій магістралі, на вузловій станції Помічна-Махно». Й. Е. Якір дав наказ начальникові бойової дільниці Бірзула-Помічна Т. М.Гуля- ницькому очистити від бандитів станцію і забезпечити рух поїздів на лінії Одеса - Бахмач. Через Помічну мав здійснюватися зв'язок з Києвом і Бобринською, звідки вже вийшли поїзди з боєприпасами для Південної групи військ. Супроводжував ешелони загін київських курсантів на чолі з В. П. Затонським. Операція завершилася перемогою радянських військ. Махновці відступили до Піщаного Броду. Саме
в цей час на Помічну з боку Вознесенська прибули загони Ф. А. Анулова, які налічували понад 2 тис. багнетів і бронепоїзд. Об'єднаними зусиллями дорогоцінний вантаж було доставлено для 45-ї, 47-їі 58-ї дивізій Південної групи військ, відрізаної від основних сил Червоної Армії.
28 серпня 1919 року до Помічної вдерлися денікінці2, які розстрілювали радянських активістів, провадили насильну мобілізацію до своєї «армії». У другій половині січня 1920 року станцію було очищено від білогвардійських військ. Комуністи й комсомольці організували боротьбу з розрухою на залізничному транспорті. Робітники відремонтували залізничну колію, а згодом і зруйновані пристанційні приміщення. Значну допомогу в масово-політичній і культурно-освітній роботі серед жителів Помічної подавали партійні організації та робітники Одеси. Так, робітники лінійного комітету Одеської залізниці створили агітвагон-бібліотеку, який, курсуючи за маршрутом Одеса-Помічна, зупинявся на станції на 2-3 дні. Лектори виступали з доповідями, демонстрували кінофільми, читачам видавали книги.
Після переможного закінчення громадянської війни трудящі приступили до відбудови господарства на соціалістичних засадах. У 1923 році обрано Помічнянську Раду робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, яка входила до складу Новоукраїнського району Одеської губернії. На цей час кількість населення в Помічній досягла 1318 чоловік. Партійна організація, створена 1923 року, та Рада мобілізовували залізничників на успішне здійснення завдань відбудовчого періоду, проводили велику роботу щодо залучення населення до ремонту шкіл, лікарень, будівництва і ремонту шляхів, благоустрою та поліпшення санітарного стану населеного пункту. 1924 року на станції відкрили будинок для безпритульних дітей, почали


Сучасна карта - Помічна