Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Поступово налагоджувалось господарство села. Щоб повністю освоїти орні землі і успішно провести сівбу, земельна комісія сільської Ради, комітет незаможних селян організували забезпечення бідноти посівним матеріалом. В січні
1922 року вони створили на селі зернові фонди, постійні столярсько-теслярські і ковальські майстерні та прокатну станцію.Через збутову сільськогосподарську кооперацію незаможники одержали в кредит необхідний реманент. 1922 року у волості було засіяно 16 023 десятини, наступного - 27 587 десятин. На 1925 рік споживча кооперація у Вільшанці об'єднувала 156 господарств, збутова й кредитна - 363.
Одночасно з вирішенням господарських питань партійний осередок та Рада приділяли велику увагу зміцненню школи і ліквідації неписьменності серед дорослого населення. На 1925 рік у трьох початкових школах навчалося 468 дітей, працювало 7 учителів. У школах лікнепу опановувало грамоту 45 чоловіків і 22 жінки.
В урочистій обстановці напередодні 7-х роковин Великого Жовтня у Вільшанці організовано загін юних піонерів ім. В. І. Леніна. На збори, що проходили під гаслом «Вчитися і бути готовим замінити своїх старших товаришів», крім дітей, прийшли майже всі дорослі жителі села. Згодом цей загін допомагав створювати піонерські організації в усіх школах району (1923 року Вільшанка стала районним центром).
Наприкінці 1923 року у Вільшанськохму районі протягом двох тижнів проводилась кампанія добровільної допомоги пролетарському студентству, під час якої було зібрано 100 пудів зерна. Сільський клуб і хату-читальнго щовечора охоче відвідувала молодь. Тут працювали різні гуртки. Комсомольці (в 1925 році їх налічувалось 28 чоловік) ставили спектаклі, вчителі читали лекції. Комітет незаможних селян організував збір коштів на ремонт амбулаторії, при якій згодом відкрили аптеку. В селі працювали лікар, фельдшер і санітар.
12 листопада 1924 року у Вільшанці відбувся третій волосний з'їзд Рад. Це був перший з'їзд після смерті В. І. Леніна. Делегати його урочисто поклялись, що будуть твердо йти за Комуністичною партією, виконувати всі заповіти вождя. Для залучення до активної участі у політичному, економічному та культурному житті представників інших національностей на території Вільшанського району були виділені болгарські національні Ради: Вільшанська, Добрівська, Станкуватська, Олексіївська. Через рік Вільшанка увійшла до складу Лисогірського району. За рішенням Первомайського окрвикопкому від 9 грудня 1927 року створюється Вільшанський болгарський район з населенням 13400 чоловік. У Вільшанці тоді проживало 6131 чоловік.
Рада, комуністи спільно з комсомольцями проводили велику агітаційну роботу щодо здійснення ленінського кооперативного плану. У переважної частини жителів села, шо вже мали достатню кількість землі, не вистачало сільськогосподарського реманенту, тягла для її обробітку. Так, 1925 року на 1365 господарств села припадало всього 22 молотарки, 7 сівалок, 80 косарок, 48 віялок, 600 плугів. 781 двір зовсім не мав робочої худоби, у 298 було по одній голові, у 242 - по дві, в 44 - по три голови. Вже того ж 1925 року у Вільшанці утворили машинне товариство, а наступного - перші групи спільного обробітку землі. В 1929 році їх налічувалося понад десяток. До них вступали й середняки. На кінець цього ж року селяни усуспільнили 25 проц. посівної площі.
Активними організаторами перших колективних господарств стали комуністи Д. С. Богуцький, П. Г. Величко, безпартійні активісти Г. М. Гриненко, І. А. Кульов та інші. Для ознайомлення з передовим досвідом роботи голова сільського комітету незаможних селян П. Г. Тодоров восени 1929 року відвідав радгосп «Гігант» Ростовської області, а після повернення розповів односельцям про переваги великого високомеханізованого господарства над одноосібними.
Вільшанка
Сторінка 4 з 9
червоноармійських депутатів. Зміцнення органів Радянської влади викликало шалену лють ворожих елементів. У серпні 1921 року вони вбили 8 вільшанських активістів, серед них комуніста А. С. Карамалака. Для охорони села Рада і КНС створили спеціальні групи. Невдовзі куркульський бандитизм у волості було ліквідовано. 1922 року вони створили на селі зернові фонди, постійні столярсько-теслярські і ковальські майстерні та прокатну станцію.Через збутову сільськогосподарську кооперацію незаможники одержали в кредит необхідний реманент. 1922 року у волості було засіяно 16 023 десятини, наступного - 27 587 десятин. На 1925 рік споживча кооперація у Вільшанці об'єднувала 156 господарств, збутова й кредитна - 363.
Одночасно з вирішенням господарських питань партійний осередок та Рада приділяли велику увагу зміцненню школи і ліквідації неписьменності серед дорослого населення. На 1925 рік у трьох початкових школах навчалося 468 дітей, працювало 7 учителів. У школах лікнепу опановувало грамоту 45 чоловіків і 22 жінки.
В урочистій обстановці напередодні 7-х роковин Великого Жовтня у Вільшанці організовано загін юних піонерів ім. В. І. Леніна. На збори, що проходили під гаслом «Вчитися і бути готовим замінити своїх старших товаришів», крім дітей, прийшли майже всі дорослі жителі села. Згодом цей загін допомагав створювати піонерські організації в усіх школах району (1923 року Вільшанка стала районним центром).
Наприкінці 1923 року у Вільшанськохму районі протягом двох тижнів проводилась кампанія добровільної допомоги пролетарському студентству, під час якої було зібрано 100 пудів зерна. Сільський клуб і хату-читальнго щовечора охоче відвідувала молодь. Тут працювали різні гуртки. Комсомольці (в 1925 році їх налічувалось 28 чоловік) ставили спектаклі, вчителі читали лекції. Комітет незаможних селян організував збір коштів на ремонт амбулаторії, при якій згодом відкрили аптеку. В селі працювали лікар, фельдшер і санітар.
12 листопада 1924 року у Вільшанці відбувся третій волосний з'їзд Рад. Це був перший з'їзд після смерті В. І. Леніна. Делегати його урочисто поклялись, що будуть твердо йти за Комуністичною партією, виконувати всі заповіти вождя. Для залучення до активної участі у політичному, економічному та культурному житті представників інших національностей на території Вільшанського району були виділені болгарські національні Ради: Вільшанська, Добрівська, Станкуватська, Олексіївська. Через рік Вільшанка увійшла до складу Лисогірського району. За рішенням Первомайського окрвикопкому від 9 грудня 1927 року створюється Вільшанський болгарський район з населенням 13400 чоловік. У Вільшанці тоді проживало 6131 чоловік.
Рада, комуністи спільно з комсомольцями проводили велику агітаційну роботу щодо здійснення ленінського кооперативного плану. У переважної частини жителів села, шо вже мали достатню кількість землі, не вистачало сільськогосподарського реманенту, тягла для її обробітку. Так, 1925 року на 1365 господарств села припадало всього 22 молотарки, 7 сівалок, 80 косарок, 48 віялок, 600 плугів. 781 двір зовсім не мав робочої худоби, у 298 було по одній голові, у 242 - по дві, в 44 - по три голови. Вже того ж 1925 року у Вільшанці утворили машинне товариство, а наступного - перші групи спільного обробітку землі. В 1929 році їх налічувалося понад десяток. До них вступали й середняки. На кінець цього ж року селяни усуспільнили 25 проц. посівної площі.
Активними організаторами перших колективних господарств стали комуністи Д. С. Богуцький, П. Г. Величко, безпартійні активісти Г. М. Гриненко, І. А. Кульов та інші. Для ознайомлення з передовим досвідом роботи голова сільського комітету незаможних селян П. Г. Тодоров восени 1929 року відвідав радгосп «Гігант» Ростовської області, а після повернення розповів односельцям про переваги великого високомеханізованого господарства над одноосібними.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чистопілля
- Сухий Ташлик
- Станкувате
- Плоско-Забузьке
- Котовське
- Коритно-Забузьке
- Йосипівка
- Добрянка
- Добре