Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Світоводськ

Сторінка 2 з 12
російсько-турецької війни) і Криловська слобода, вже до 1720 року були захоплені польською шляхтою.
1732 року, недивлячись на опір шляхти, Криловська слобода була підпорядкована Миргородському полку. 1744 року вона стала сотенним містечком цього полку під назвою Криловський шанець. До Власівської сотні Миргородського полку входило с. Табурище, відоме в історичних джерелах ще з другої половини XVII ст, У 1743 році Криловський шанець було обнесено земляними валами. В середині XVIII ст. на берегах Тясьмину існувало два військові укріплення: старий лівобережний Крилов, що був на захопленій Польщею Правобережній Україні, і Криловський шанець, який належав Російській державі. Більшість жителів шанця становили вихідці з Миргородського полку. Селилися тут і бідняки з Правобережної України, що тікали від гніту польської шляхти.
У ЗО-60 рр. XVIII ст. жителі польського Крилова брали активну участь у гайдамацькому русі. У грудні 1736 року 500 гайдамаків на чолі з запорожцем Медведєод мали намір укріпитися в Крилові. Між повстанцями і військом, яким командував новогродський староста, зав'язався бій. Гайдамаки змушені були відступити. 20 повстанців взято в полон, а їхнього ватажка тяжко поранено. Польська шляхта жорстоко розправлялася з гайдамаками. У реєстрі Коша Запорізького від 1749 року зазначалося, що 1743 року в Черкасах було повішено 9 козаків Криловського куреня, «а за какую винность, Войску Запорожскому неизвестно». Жителі Криловської слободи вливалися в загони гайдамаків, підтримували їх матеріально, постачали порох. Через це у квітні 1749 року Київська губернська канцелярія вимагала від Генеральної військової канцелярії заборони виготовлення пороху мешканцями Крилова. Під час Коліївщини 1768 року в районі Крилова діяв загін С. Неживого,
1752 року в районі Криловського шанця почали селитися серби з полку І. Хорвата. Штаб одного з полків - Пандурського (піхотного) - містився в Крилові. За свідченням академіка Гільденштедта, 1774 року правобережний Крилов мав 1 тис. дворів, 2 церкви і був одним з найважливіших торговельних центрів Єлисаветинської провінції. Лише 1794 року через його таможню провезено: в Росію різних товарів на 8976 крб., за кордон - на 22 783 крб., що дало казні 2737 крб. прибутку, З 1784 року Крилов - посад Катеринославського намісництва, з 1795 року під назвою Олександрія (до 1806 року) - повітове місто Вознесенського намісництва. Через віддаленість магістральних шляхів повітовий центр існував тут недовго і 1806 року Крилов став заштатним містом8. 1808 року тут проживало понад 3 тис. чоловік6. Зменшилася кількість населення і в лівобережному, т. зв. польському Крилові. Якщо в 1741 році тут було 400 дворів і близько 2 тис. жителів, то в 1808 році налічувалося лише 45 дворів з 550 жителями.
Під час заснування військових поселень правобережний Крилов віднесено до 3-ї кірасирської дивізії. 1821 року в ньому було розташовано орденський кірасирський полк. 1822 року місто перейменували на Новогеоргіївськ, тут знаходилися штаб
полку та управління округом Новоросійського військового поселення. Міське самоврядування цілком залежало від військової адміністрації. Споруджувалися штабні приміщення, казарми, манеж, взводні стайні, гауптвахта, госпіталь тощо, перебудовувалися майже всі житлові будинки. Понад 3 тис. десятин міської землі відійшло під поселення. Торговельно-промислове життя в місті майже припинилося. Торгівля велася під наглядом військового начальства. Після ліквідації військових поселень вона дещо пожвавилася. Торгували в основному сільськогосподарською продукцією, лісом, промисловими виробами. Провідну роль в економічному житті міста 40-50 рр. XIX ст. відігравала промисловість по переробці сільськогосподарської сировини.
Новогеоргіївськ був одним з відомих центрів салотопної промисловості на півночі Херсонщини, постачав продукцію на ринки центральної Росії і до Варшави. Якщо в 40-х роках XIX ст. тут діяло 20 салотопних заводів, то наприкінці 50-х років - вже 24. На підприємствах, які належали купцям і міщанам, працювали вільнонаймані робітники. Виникали також шкіряні, свічкові, цегельні, миловарні та костопальні підприємства. Значне місце в економіці міста займала також і цегельна промисловість. Крім того, працювало 16 млинів, які перемелювали щорічно 2-2,5 тис. пудів зерна.


Сучасна карта - Світоводськ