Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Велику роботу проводить селищна Рада депутатів трудящих (з 1962 року
Капітанівка - селище міського типу). До її складу обрано 48 депутатів, у т. ч. 30 робітників і колгоспників. Працюють 7 постійних комісій, до яких залучено понад 200 активістів. 1969 року при селищній Раді відкрито кімнату депутата, де народні обранці поглиблюють свої правові знання, знайомляться з рішеннями виконкому і ходом їх виконання. Тут влаштовуються дні депутатів, на яких вони обмінюються досвідом роботи. Тричі обиралася депутатом Верховної Ради УРСР трактористка кавалер ордена Трудового Червоного Прапора О. І. Сугак.
Змінився зовнішній вигляд Капітанівки. За післявоєнні роки тут прокладено нові вулиці, центр прикрасився будинками селищної Ради, восьмирічної школи, великого магазину. Введено в дію близько 1200 житлових будинків. Крім того, па
території цукрового комбінату здано в експлуатацію кілька двоповерхових багатоповерхових будинків. В районі залізничної станції за роки восьмої п'ятирічки виросло робітниче містечко. Вуличні комітети та жіноча рада залізничної станції дбають про поліпшення умов відпочинку трудящих. Озеленено частину селища і територію станції, впорядковано дитячі майданчики. Капітанівка електрифікована й радіофікована. Є поштове відділення, радіовузол, споруджено телефонну станцію. У 1971 році на центральній вулиці встановлено пам'ятник В. І. Леніну.
Поліпшився добробут трудящих. У 1971 році середня оплата людино-дня в колгоспі «Жовтень» становила 3 крб. 82 коп., середньомісячний заробіток працівника тваринницьких ферм - 100 крб., механізатора - 120 крб. Збільшилися вклади жителів в ощадкасу, 1970 року кількість вкладників становила 1842 чоловіка.
Багато уваги приділяється побутовому обслуговуванню населення. Протягом 1968-1970 рр. відкрито кравецьку майстерню, фотоательє, ательє для ремонту телевізорів, годинників і радіоприймачів, перукарню. До послуг населення - 6 продуктових і промтоварних магазинів, їдальня, готель. Ящо у 1967 році населенню Капітанівки продано продовольчих і промислових товарів на 538,3 тис. крб., то у 1971 році - на 730,5 тис. карбованців.
У 1965 році в селищі розширено дільничну лікарню, де трудяться 32 медпрацівники з вищою і середньою спеціальною освітою. В лікарні працюють рентгенологічний, зубопротезний, хірургічний, терапевтичний, педіатричний та ін. кабінети. Є пологовий будинок, медпункт на заводі, аптека. Понад 260 дітей дошкільного віку виховуються у 6 дитячих садках і яслах, на утримання яких держава й колгосп щороку витрачають 85 тис. крб. При цукрокомбінаті створено фізкультурний колектив, що об'єднує 180 членів, з яких 33 мають спортивні розряди. Щороку розігрується приз районної газети «Червона зірка» з масових видів спорту.
Капітанівську середню та восьмирічну школи у 1971/72 навчальному році відвідувало 756 учнів, їх навчало 55 учителів. Понад 45 років віддав педагогічній справі Ф. П. Німченко. Він нагороджений орденом Леніна. Більше 30 років вчителювала О. А. Воїнова, яка удостоєна ордена Трудового Червоного Прапора. 1965 року школу фабрично-заводського навчання реорганізовано на профтехучилище, яке дає середню освіту і готує робітників для цукрових підприємств республіки. Училище має обладнані майстерні, ливарний цех, спортивний зал, клуб, бібліотеку, їдальню. З селища вийшло багато спеціалістів, серед них - 78 учителів, 46 лікарів, 37 агрономів, 59 інженерів. Випускниками шкіл є письменник Н. Л. Бугаєнко (1917-1970 рр.)» доктор медичних наук Т. М. Дроздовська, доктор технічних наук О. П. Борисенко, кандидат географічних наук О. В. Шевченко, директор Ярославського шинного заводу М. М. Бондаренко.
При селищному будинку культури та двох клубах діють гуртки художньої самодіяльності. Майже щороку влаштовуються виставки-конкурси робіт майстрів художнього вишивання, на яких виділяються роботи Р. І. Паливоди, В. О. Шариги, К. П. Довгенко. У будинку культури працюють народні
Капітанівка
Сторінка 7 з 8
показують приклад у праці, організовують трудящих на виконання завдань, накреслених XXIV з'їздом КПРС. Комуністи селища розгорнули й очолили змагання за гідну зустріч 50-річчя створення СРСР. 8 комсомольських організацій Капітанівки об'єднують в своїх рядах 720 членів ВЛКСМ. Найчисленнішими є комсомольські організації при професійно-технічному училищі (370 юнаків і дівчат) та цукрокомбінатї (110 чоловік).Велику роботу проводить селищна Рада депутатів трудящих (з 1962 року
Змінився зовнішній вигляд Капітанівки. За післявоєнні роки тут прокладено нові вулиці, центр прикрасився будинками селищної Ради, восьмирічної школи, великого магазину. Введено в дію близько 1200 житлових будинків. Крім того, па
території цукрового комбінату здано в експлуатацію кілька двоповерхових багатоповерхових будинків. В районі залізничної станції за роки восьмої п'ятирічки виросло робітниче містечко. Вуличні комітети та жіноча рада залізничної станції дбають про поліпшення умов відпочинку трудящих. Озеленено частину селища і територію станції, впорядковано дитячі майданчики. Капітанівка електрифікована й радіофікована. Є поштове відділення, радіовузол, споруджено телефонну станцію. У 1971 році на центральній вулиці встановлено пам'ятник В. І. Леніну.
Поліпшився добробут трудящих. У 1971 році середня оплата людино-дня в колгоспі «Жовтень» становила 3 крб. 82 коп., середньомісячний заробіток працівника тваринницьких ферм - 100 крб., механізатора - 120 крб. Збільшилися вклади жителів в ощадкасу, 1970 року кількість вкладників становила 1842 чоловіка.
Багато уваги приділяється побутовому обслуговуванню населення. Протягом 1968-1970 рр. відкрито кравецьку майстерню, фотоательє, ательє для ремонту телевізорів, годинників і радіоприймачів, перукарню. До послуг населення - 6 продуктових і промтоварних магазинів, їдальня, готель. Ящо у 1967 році населенню Капітанівки продано продовольчих і промислових товарів на 538,3 тис. крб., то у 1971 році - на 730,5 тис. карбованців.
У 1965 році в селищі розширено дільничну лікарню, де трудяться 32 медпрацівники з вищою і середньою спеціальною освітою. В лікарні працюють рентгенологічний, зубопротезний, хірургічний, терапевтичний, педіатричний та ін. кабінети. Є пологовий будинок, медпункт на заводі, аптека. Понад 260 дітей дошкільного віку виховуються у 6 дитячих садках і яслах, на утримання яких держава й колгосп щороку витрачають 85 тис. крб. При цукрокомбінаті створено фізкультурний колектив, що об'єднує 180 членів, з яких 33 мають спортивні розряди. Щороку розігрується приз районної газети «Червона зірка» з масових видів спорту.
Капітанівську середню та восьмирічну школи у 1971/72 навчальному році відвідувало 756 учнів, їх навчало 55 учителів. Понад 45 років віддав педагогічній справі Ф. П. Німченко. Він нагороджений орденом Леніна. Більше 30 років вчителювала О. А. Воїнова, яка удостоєна ордена Трудового Червоного Прапора. 1965 року школу фабрично-заводського навчання реорганізовано на профтехучилище, яке дає середню освіту і готує робітників для цукрових підприємств республіки. Училище має обладнані майстерні, ливарний цех, спортивний зал, клуб, бібліотеку, їдальню. З селища вийшло багато спеціалістів, серед них - 78 учителів, 46 лікарів, 37 агрономів, 59 інженерів. Випускниками шкіл є письменник Н. Л. Бугаєнко (1917-1970 рр.)» доктор медичних наук Т. М. Дроздовська, доктор технічних наук О. П. Борисенко, кандидат географічних наук О. В. Шевченко, директор Ярославського шинного заводу М. М. Бондаренко.
При селищному будинку культури та двох клубах діють гуртки художньої самодіяльності. Майже щороку влаштовуються виставки-конкурси робіт майстрів художнього вишивання, на яких виділяються роботи Р. І. Паливоди, В. О. Шариги, К. П. Довгенко. У будинку культури працюють народні