Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після вигнання білогвардійців у селі відновлено Радянську владу. Було обрано Раду робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Влітку 1920 року створено КНС, члени якого подавали велику допомогу органам Радянської влади у розподілі землі між селянами (з розрахунку 2,5 десятини на їдця), в організації боротьби з бандитизмом. Інколи протягом дня доводилося відбивати по 2-3 бандитські напади. Через складне становище протягом кількох місяців 1920 року в Капітанівці містився центр волості, перенесений сюди з Оситняжки. При волвиконкомі у стані постійної бойової готовності чергував червоноармійський загін з групою бійців робітничої самоохорони.
У грудні 1920 року створено сільський комсомольський осередок, першим секретарем його обрали С. І. Абузярова. Комсомольці активно включилися в громадське життя села. Органи Радянської влади докладали багато зусиль для відбудови села після закінчення громадянської війни. З ліквідацією поміщицького землеволодіння і конфіскацією надлишків землі у куркульства відбулися зміни в соціальній структурі села - воно стало в основному середняцьким. Одержуючи від Радянської держави допомогу машинами та сільськогосподарським знаряддям, жителі села поліпшували своє господарство. 1921 року серед населення Капітанівки зібрали хліб і кошти для допомоги голодуючим Поволжя. Тільки в жовтні через губернський комітет допомоги голодуючим було передано 40 млн. крб., виручених від любительських спектаклів. Поступово налагоджувалося медичне обслуговування населення. У 1921 році в одному з націоналізованих будинків багатіїв почався прийом хворих. Через 2 роки відкрилася семирічна школа, працювали клуб і хата-читальня, де відбувалися голосні читки й обговорення статей з газет, слухалися лекції про міжнародне і внутрішнє становище Радянської країни. Населення передплачувало того року 42 примірники газет.
Наприкінці 1925 року в селі жило 2183 чоловіка. З 436 господарств куркульських було лише 7, решту становили середняцькі та бідняцькі. Комуністи і комсомольці Капітанівки розгорнули серед бідняцько-середняцьких мас села широку пропаганду ленінського кооперативного плану. Ще 1924 року на базі колишнього маєтку Бобринських створено радгосп, який мав 2888 га орної землі. Запроваджуючи передові методи обробітку грунту, тут вирощували сортове насіння цукрових буряків. Радгосп підтримував тісний зв'язок з науковцями Білоцерківської селекційної станції. Робітничі колективи Капітанівського цукрозаводу, відбудованого в 1926 році, й радгоспу були надійною опорою комуністів у здійсненні соціалістичних перетворень на селі. На заводі працювало 400 чоловік. Робітничі штурмові бригади часто виїздили в навколишні села, де допомагали ремонтувати сільськогосподарський інвентар. Наприкінці 20-х років зародилося шефство колективу заводу над першою в районі зразковою сільськогосподарською комуною «Надія» (с. Андріївка). Представники колективів щороку перевіряли хід змагання, що розгорнулося між ними, про наслідки перевірки доповідали на загальних зборах працівники заводу або комуни. У 1928 році виник перший ТСОЗ у Капітанівці. Один з ініціаторів його створення був колишній матрос Т. С. Довгаль.
Проведенню суцільної колективізації куркулі чинили шалений опір. Разом з членами релігійних сект у березні 1930 року вони вчинили замах на представника райкому партії, що приїхав у Капітанівку. Подолавши опір куркульства, трудяще селянство 1930 року об'єдналося у колгосп ім. Шевченка. До нього увійшло 74 проц. одноосібних господарств. У січні того року організовано Капітанівську МТС. На околиці села виросли корпуси її майстерень і гаражів. На курсах трактористів при МТС вчилося близько 100 колгоспників. Колектив робітників МТС на чолі з працівниками політвідділу виїздив на села для бесід з селянами, брав участь у будівництві колгоспних
Капітанівка
Сторінка 3 з 8
В ніч на 11 травня 1919 року Капітанівку захопили григор'євці. Почався масовий грабіж. Бандити забрали цукор, що лишився на складі, обстріляли село. Після цього основкачастина банди вирушила до станції Бобринська. 20 травня 1919 року рештки григор'євців були вибиті з Капітанівки. Незабаром село зайняли денікінці. Вони розстрілювали комуністів і активістів, яких видавали куркулі. Групу селян білогвардійці відвели в ліс і стратили. У грудні 1920 року створено сільський комсомольський осередок, першим секретарем його обрали С. І. Абузярова. Комсомольці активно включилися в громадське життя села. Органи Радянської влади докладали багато зусиль для відбудови села після закінчення громадянської війни. З ліквідацією поміщицького землеволодіння і конфіскацією надлишків землі у куркульства відбулися зміни в соціальній структурі села - воно стало в основному середняцьким. Одержуючи від Радянської держави допомогу машинами та сільськогосподарським знаряддям, жителі села поліпшували своє господарство. 1921 року серед населення Капітанівки зібрали хліб і кошти для допомоги голодуючим Поволжя. Тільки в жовтні через губернський комітет допомоги голодуючим було передано 40 млн. крб., виручених від любительських спектаклів. Поступово налагоджувалося медичне обслуговування населення. У 1921 році в одному з націоналізованих будинків багатіїв почався прийом хворих. Через 2 роки відкрилася семирічна школа, працювали клуб і хата-читальня, де відбувалися голосні читки й обговорення статей з газет, слухалися лекції про міжнародне і внутрішнє становище Радянської країни. Населення передплачувало того року 42 примірники газет.
Наприкінці 1925 року в селі жило 2183 чоловіка. З 436 господарств куркульських було лише 7, решту становили середняцькі та бідняцькі. Комуністи і комсомольці Капітанівки розгорнули серед бідняцько-середняцьких мас села широку пропаганду ленінського кооперативного плану. Ще 1924 року на базі колишнього маєтку Бобринських створено радгосп, який мав 2888 га орної землі. Запроваджуючи передові методи обробітку грунту, тут вирощували сортове насіння цукрових буряків. Радгосп підтримував тісний зв'язок з науковцями Білоцерківської селекційної станції. Робітничі колективи Капітанівського цукрозаводу, відбудованого в 1926 році, й радгоспу були надійною опорою комуністів у здійсненні соціалістичних перетворень на селі. На заводі працювало 400 чоловік. Робітничі штурмові бригади часто виїздили в навколишні села, де допомагали ремонтувати сільськогосподарський інвентар. Наприкінці 20-х років зародилося шефство колективу заводу над першою в районі зразковою сільськогосподарською комуною «Надія» (с. Андріївка). Представники колективів щороку перевіряли хід змагання, що розгорнулося між ними, про наслідки перевірки доповідали на загальних зборах працівники заводу або комуни. У 1928 році виник перший ТСОЗ у Капітанівці. Один з ініціаторів його створення був колишній матрос Т. С. Довгаль.
Проведенню суцільної колективізації куркулі чинили шалений опір. Разом з членами релігійних сект у березні 1930 року вони вчинили замах на представника райкому партії, що приїхав у Капітанівку. Подолавши опір куркульства, трудяще селянство 1930 року об'єдналося у колгосп ім. Шевченка. До нього увійшло 74 проц. одноосібних господарств. У січні того року організовано Капітанівську МТС. На околиці села виросли корпуси її майстерень і гаражів. На курсах трактористів при МТС вчилося близько 100 колгоспників. Колектив робітників МТС на чолі з працівниками політвідділу виїздив на села для бесід з селянами, брав участь у будівництві колгоспних