Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
За роки довоєнних п'ятирічок колгосп ім. Шевченка добився значних успіхів. 1937 року господарство мало 70 коней, 50 корів, пасіку з 90 вуликами тощо. У 1937- 1940 рр. на полях артілі збирали по 17,5 цнт зернових з кожного
гектара. З'явилися перші передовики колгоспного виробництва. Тракторист М. О. Андріанов у 1938 році виробив трактором У-5 466 га умовної оранки, в наступному році - 511 га. Доярка К. О. Белименко 1938 року надоїла в середньому від кожної корови майже по 3 тис. літрів молока, М. А. Боровик - 3,1 тис. літрів. За успіхи у хліборобстві колгосп ім. Шевченка здобув у 1939 році право взяти участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві, де був премійований мотоциклом і грошима. До Книги пошани виставки занесено 14 членів артілі. Колгосп брав участь у виставці і в наступному році. 1940 року Головний комітет виставки преміював та заніс до Книги пошани ВСГВ 22 його працівники.
Самовіддано трудився колектив цукрозаводу. В 1930-1931 рр. підприємство реорганізовано на цукрокомбінат. Наприкінці 1931 року тут створено партійний комітет у складі 11 чоловік, секретарем якого обрали двадцятип'ятитисячний комуніста І. Т. Мірошниченка. Парткому підпорядковувалися партійні організації радгоспу і колгоспів сіл Капітанівки й Тишківки. Комуністи комбінату спрямовували роботу колективу підприємства на підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, дострокове виконання п'ятирічних завдань. Вже 1934 року комбінат вийшов переможцем у всесоюзному змаганні підприємств харчової промисловості. Широкого розмаху на комбінаті набув стахановський рух. На 1 грудня 1936 року тут було 92 стахановці і 158 ударників. У 1940 році підприємство виробляло щодоби 1500 цнт цукру.
У Капітанівці в довоєнні роки були споруджені нові кам'яні будинки, загрей- деровано вулиці, відкрилося 4 крамниці. У 1937 році почала працювати дільнична лікарня з поліклінічним і стаціонарним відділеннями, рентгенологічним кабінетом. Хворих обслуговували 5 лікарів і 20 чоловік середнього медичного персоналу. На базі семирічної школи 1935 року створено середню школу. В 1939/40 навчальному році 28 учителів навчали в ній і виховували 430 дітей. Цукрокомбінат допоміг обладнати школу. Восени 1939 року при комбінаті засновано школу фабрично- заводського учнівства, яка щороку випускала 100-110 кваліфікованих робітників. У селі працювали клуб, при якому діяли гуртки: драматичний, музичний, оборонний і атеїстичний. Фонд бібліотеки становив 1250 примірників. З 1936 року в радгоспі почала виходити багатотиражна газета «Трибуна стахановця».
У перші дні Великої Вітчизняної війни багато трудівників села пішли на фронт захищати рідну Батьківщину. Ті, що залишилися, працювали в колгоспі та на будівництві оборонних споруд. 1 серпня 1941 року село було окуповане гітлерівськими загарбниками, які встановили режим терору. Вже наприкінці 1941 року в Капітанівці й Тишківці виникли підпільні групи. Капітанівськими підпільниками керував помічник лісника Г. Д. Скопець. У складі цієї групи було 10 комуністів і 22 комсомольці. Вони мали радіоприймач, дві друкарські машинки, на яких виготовляли листівки. В лютому 1942 року ці групи влились до Златопільської підпільно- диверсійної групи, яку очолював комуніст В. В. Федоренко.
Капітанівські підпільники проводили широку агітаційно-масову роботу серед населення, організовували саботаж господарських заходів окупаційних властей, зривали відправку молоді до Німеччини.У червні та серпні 1942 року підпільники під керівництвом Л. В. Смирнова вчинили кілька диверсій - обстріляли поблизу села фашистські автомашини, захопили зброю та боєприпаси; в серпні 1943 року на перегоні Капітанівка-Сердюківка через диверсію припинився залізничний рух, у вересні народні месники пустили під укіс військовий ешелон ворога на перегоні Капітанівка-Новомиргород. Протягом двох років вороги полювали за відважними патріотами і тільки восени 1943 року їм вдалося вистежити групу. Фашисти закатували Г. Д. Скопця, Л. М. Снісаренка і Л. В. Смирнова. Незважаючи на тяжкі втрати, підпільники не припиняли боротьби.
26 січня 1944 року частини 69-ї гвардійської стрілецької дивізії 4-ї гвардійської армії і частини 26-го стрілецького корпусу 53-ї армії
Капітанівка
Сторінка 4 з 8
стаєнь. В МТС влаштовувалися виставки нової сільськогосподарської техніки, мінеральних добрив, сортового насіння.За роки довоєнних п'ятирічок колгосп ім. Шевченка добився значних успіхів. 1937 року господарство мало 70 коней, 50 корів, пасіку з 90 вуликами тощо. У 1937- 1940 рр. на полях артілі збирали по 17,5 цнт зернових з кожного
Самовіддано трудився колектив цукрозаводу. В 1930-1931 рр. підприємство реорганізовано на цукрокомбінат. Наприкінці 1931 року тут створено партійний комітет у складі 11 чоловік, секретарем якого обрали двадцятип'ятитисячний комуніста І. Т. Мірошниченка. Парткому підпорядковувалися партійні організації радгоспу і колгоспів сіл Капітанівки й Тишківки. Комуністи комбінату спрямовували роботу колективу підприємства на підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, дострокове виконання п'ятирічних завдань. Вже 1934 року комбінат вийшов переможцем у всесоюзному змаганні підприємств харчової промисловості. Широкого розмаху на комбінаті набув стахановський рух. На 1 грудня 1936 року тут було 92 стахановці і 158 ударників. У 1940 році підприємство виробляло щодоби 1500 цнт цукру.
У Капітанівці в довоєнні роки були споруджені нові кам'яні будинки, загрей- деровано вулиці, відкрилося 4 крамниці. У 1937 році почала працювати дільнична лікарня з поліклінічним і стаціонарним відділеннями, рентгенологічним кабінетом. Хворих обслуговували 5 лікарів і 20 чоловік середнього медичного персоналу. На базі семирічної школи 1935 року створено середню школу. В 1939/40 навчальному році 28 учителів навчали в ній і виховували 430 дітей. Цукрокомбінат допоміг обладнати школу. Восени 1939 року при комбінаті засновано школу фабрично- заводського учнівства, яка щороку випускала 100-110 кваліфікованих робітників. У селі працювали клуб, при якому діяли гуртки: драматичний, музичний, оборонний і атеїстичний. Фонд бібліотеки становив 1250 примірників. З 1936 року в радгоспі почала виходити багатотиражна газета «Трибуна стахановця».
У перші дні Великої Вітчизняної війни багато трудівників села пішли на фронт захищати рідну Батьківщину. Ті, що залишилися, працювали в колгоспі та на будівництві оборонних споруд. 1 серпня 1941 року село було окуповане гітлерівськими загарбниками, які встановили режим терору. Вже наприкінці 1941 року в Капітанівці й Тишківці виникли підпільні групи. Капітанівськими підпільниками керував помічник лісника Г. Д. Скопець. У складі цієї групи було 10 комуністів і 22 комсомольці. Вони мали радіоприймач, дві друкарські машинки, на яких виготовляли листівки. В лютому 1942 року ці групи влились до Златопільської підпільно- диверсійної групи, яку очолював комуніст В. В. Федоренко.
Капітанівські підпільники проводили широку агітаційно-масову роботу серед населення, організовували саботаж господарських заходів окупаційних властей, зривали відправку молоді до Німеччини.У червні та серпні 1942 року підпільники під керівництвом Л. В. Смирнова вчинили кілька диверсій - обстріляли поблизу села фашистські автомашини, захопили зброю та боєприпаси; в серпні 1943 року на перегоні Капітанівка-Сердюківка через диверсію припинився залізничний рух, у вересні народні месники пустили під укіс військовий ешелон ворога на перегоні Капітанівка-Новомиргород. Протягом двох років вороги полювали за відважними патріотами і тільки восени 1943 року їм вдалося вистежити групу. Фашисти закатували Г. Д. Скопця, Л. М. Снісаренка і Л. В. Смирнова. Незважаючи на тяжкі втрати, підпільники не припиняли боротьби.
26 січня 1944 року частини 69-ї гвардійської стрілецької дивізії 4-ї гвардійської армії і частини 26-го стрілецького корпусу 53-ї армії