Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
За роки Радянської влади відбулися значні зміни в житті та побуті трудящих Устинівки. У 1936 році в селі були лікарня, амбулаторія, пологовий будинок, аптека, дитячий консультпункт, малярійна та райсанстанції, лабораторія, в яких населенню подавали кваліфіковану допомогу 6 лікарів, 51 медичний працівник з середньою освітою. Тільки за 1939 рік багатодітним матерям виплачено 60 тис. крб., за 9 місяців 1939 року пенсіонери одержали 45 090 карбованців.
Перед Великою Вітчизняною війною в селі діяли 3 школи, в яких 27 учителів навчали 850 дітей. Книжковий фонд шкільних бібліотек становив понад 4 тис. томів. Значну роль у піднесенні трудової й політичної активності жителів села відігравала районна газета «Ударник Устинівщини», перший номер якої вийшов 16 жовтня 1931 року. Газета мала численний актив робсількорів. Тільки 1932 року до редакції надійшло 6546 дописів від 431 чоловіка. Вдячні за щасливе життя Комуністичній
партії та її засновнику, устинівці 5 липня 1937 року спорудили в центрі села пам'ятник В. І. Леніну.
Напад німецько-фашистських загарбників на Країну Рад зірвав мирне будівництво. На заклик партії «Все для фронту, все для перемоги!» місцеві радянські й партійні органи організували перебудову народного господарства на воєнний лад, спорудження протитанкових ровів і окопів, евакуацію людей, техніки і худоби в глибокий тил. Для боротьби з диверсантами було утворено винищувальний батальйон, багато жителів села пішло в ряди Червоної Армії, щоб із зброєю в руках захищати Батьківщину.
Фашисти захопили Устинівку 6 серпня 1941 року. Тут розмістилася гітлерівська поліція, комендатура. Окупанти спустошили село, розстріляли комуністів і активістів, серед них голову колгоспу «Степовик» комуніста Г. Г. Бірзула, Г. Дзюбенко, яка врятувала життя червоноармійцеві. Під час окупації в Устинівському районі було вбито і закатовано до 1400 чоловік, 2761 - насильно вивезено на каторжні роботи в Німеччину.
На території району з вересня 1942 по березень 1944 року діяла підпільна група під керівництвом В. П. Репешка. Підпільники тримали зв'язки з окремими жителями села, проводили агітаційно-масову роботу серед населення, організовували диверсії, рятували військовополонених тощо.
Устинівку визволяли війська 228-ї стрілецької дивізії 37-ї армії та 58-ї гвардійської стрілецької дивізії 57-ї армії 3-го Українського фронту. 13 березня 1944 року після артилерійського обстрілу почався бій за село, який тривав дві доби. Понад 100 вбитих фашистських солдатів і офіцерів лишилися на полі бою. Гітлерівці втратили 2 танки, 2 бронемашини, 2 бронетранспортери, 16 автомашин. У складі 58-ї стрілецької дивізії воювали уродженці села А. А. Кажан та І. О. Ліжник. Визволяючи село, полягли смертю хоробрих сини братніх народів гвардії лейтенант М. С. Алтанов, старший сержант С. С. Труханович, солдати І. І. Анулєєв, В. Тараканов, Н. А. Сидоренко. Над їх могилою в парку споруджено пам'ятник Слави. Устинівці свято шанують пам'ять земляків, що полягли в боях за рідну землю.
Хоробро билися з ненависним фашизмом на фронтах війни устинівці. Майже 150 жителів села - учасників Великої Вітчизняної війни - відзначені орденами й медалями. Вихованцем Устинівської середньої школи був двічі Герой Радянського Союзу, морський пілот, генерал-майор О. Ю. Мазуренко. Його бронзовий бюст встановлено в центрі села. Родом з Устинівки Герой Радянського Союзу В. І. Кияшко та І. І. Бєлічков - один з активних учасників підпільної комсомольської організації «Партизанська іскра», що діяла в селі Кримці (тепер Миколаївської області), посмертно нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. В числі найбільш активних учасників цієї підпільної організації його навічно занесено до складу Миколаївського обкому комсомолу.
Провідна роль у розв'язанні господарсько-організаторських завдань після визволення села належала комуністам. Сільська Рада, яка відновила свою діяльність 16 березня, спрямувала зусилля трудящих на відбудову народного господарства. В Устинівці загарбники зруйнували середню і
Устинівка
Сторінка 5 з 8
поросят на свиноматку. Передову свинарку відзначено золотою медаллю ВСГВ. Шануючи трудівницю, колгоспники обирали її у 1937-1940 рр. депутатом районної і сільської Рад депутатів трудящих, народним засідателем.За роки Радянської влади відбулися значні зміни в житті та побуті трудящих Устинівки. У 1936 році в селі були лікарня, амбулаторія, пологовий будинок, аптека, дитячий консультпункт, малярійна та райсанстанції, лабораторія, в яких населенню подавали кваліфіковану допомогу 6 лікарів, 51 медичний працівник з середньою освітою. Тільки за 1939 рік багатодітним матерям виплачено 60 тис. крб., за 9 місяців 1939 року пенсіонери одержали 45 090 карбованців.
партії та її засновнику, устинівці 5 липня 1937 року спорудили в центрі села пам'ятник В. І. Леніну.
Напад німецько-фашистських загарбників на Країну Рад зірвав мирне будівництво. На заклик партії «Все для фронту, все для перемоги!» місцеві радянські й партійні органи організували перебудову народного господарства на воєнний лад, спорудження протитанкових ровів і окопів, евакуацію людей, техніки і худоби в глибокий тил. Для боротьби з диверсантами було утворено винищувальний батальйон, багато жителів села пішло в ряди Червоної Армії, щоб із зброєю в руках захищати Батьківщину.
Фашисти захопили Устинівку 6 серпня 1941 року. Тут розмістилася гітлерівська поліція, комендатура. Окупанти спустошили село, розстріляли комуністів і активістів, серед них голову колгоспу «Степовик» комуніста Г. Г. Бірзула, Г. Дзюбенко, яка врятувала життя червоноармійцеві. Під час окупації в Устинівському районі було вбито і закатовано до 1400 чоловік, 2761 - насильно вивезено на каторжні роботи в Німеччину.
На території району з вересня 1942 по березень 1944 року діяла підпільна група під керівництвом В. П. Репешка. Підпільники тримали зв'язки з окремими жителями села, проводили агітаційно-масову роботу серед населення, організовували диверсії, рятували військовополонених тощо.
Устинівку визволяли війська 228-ї стрілецької дивізії 37-ї армії та 58-ї гвардійської стрілецької дивізії 57-ї армії 3-го Українського фронту. 13 березня 1944 року після артилерійського обстрілу почався бій за село, який тривав дві доби. Понад 100 вбитих фашистських солдатів і офіцерів лишилися на полі бою. Гітлерівці втратили 2 танки, 2 бронемашини, 2 бронетранспортери, 16 автомашин. У складі 58-ї стрілецької дивізії воювали уродженці села А. А. Кажан та І. О. Ліжник. Визволяючи село, полягли смертю хоробрих сини братніх народів гвардії лейтенант М. С. Алтанов, старший сержант С. С. Труханович, солдати І. І. Анулєєв, В. Тараканов, Н. А. Сидоренко. Над їх могилою в парку споруджено пам'ятник Слави. Устинівці свято шанують пам'ять земляків, що полягли в боях за рідну землю.
Хоробро билися з ненависним фашизмом на фронтах війни устинівці. Майже 150 жителів села - учасників Великої Вітчизняної війни - відзначені орденами й медалями. Вихованцем Устинівської середньої школи був двічі Герой Радянського Союзу, морський пілот, генерал-майор О. Ю. Мазуренко. Його бронзовий бюст встановлено в центрі села. Родом з Устинівки Герой Радянського Союзу В. І. Кияшко та І. І. Бєлічков - один з активних учасників підпільної комсомольської організації «Партизанська іскра», що діяла в селі Кримці (тепер Миколаївської області), посмертно нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. В числі найбільш активних учасників цієї підпільної організації його навічно занесено до складу Миколаївського обкому комсомолу.
Провідна роль у розв'язанні господарсько-організаторських завдань після визволення села належала комуністам. Сільська Рада, яка відновила свою діяльність 16 березня, спрямувала зусилля трудящих на відбудову народного господарства. В Устинівці загарбники зруйнували середню і
Дивиться також інші населені пункти району: