Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після столипінської реформи прискорилося соціальне розшарування населення та руйнування общини. Реформа призвела до масового розорення бідняцьких господарств, які змушені були здавати в оренду свої ділянки. 1907 року в селі налічувалося понад 80 господарств безземельних або
таких, що мали до десятини. Про зубожіння селян Устинівки свідчить також і переселення бідноти в Семипалатинську, Томську губернії та Тургайську область. За 1908-1909 рр. з Устинівки виїхали 130 сімей. Зростання виробництва сільськогосподарських продуктів сприяло розвиткові підприємств для їх переробки. У 1907 році став до ладу паровий млин. 1911 року багатії збудували два газогенераторні млини, олійню, дві просорушки та цегельню. Крім того, працювали 2 столярні, 12 шевських майстерень.
Під час першої світової війни близько половини працездатних чоловіків було мобілізовано на фронт. У селян реквізували велику кількість коней для армії. Зростали ціни на товари широкого вжитку, податковий тягар і виконання військових повинностей розоряли селянські господарства, породжували невдоволення серед трудящих.
У лютому 1917 року, після повалення самодержавного режиму, в Устинівці створено волосний громадський комітет, який захищав інтереси куркулів. Не дочекавшись бажаної землі від нової влади, бідняки 15 липня 1917 року почали захоплювати у великих землевласників хліба та сінокоси. їхній приклад наслідували селяни всієї волості. Особливо посилилась ця боротьба після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції. Про проголошення Радянської влади на Україні жителі дізналися наприкінці грудня 1917 року від депутата повітової Ради від Устинівської волості бідняка з Когушівки більшовика О. П. Бутузова (Цимбала), що прибув
3 Єлисаветграда.
Встановлення Радянської влади в селі проходило в запеклій боротьбі між біднішим селянством, що підтримувало більшовиків, і куркульством, яке обстоювало програму контрреволюційних партій. 2 січня 1918 року сход селян з участю солдат-фронтовиків обрав волосний ревком. Першим його головою став О. П. Бутузов. Ревком створив охорону для підтримання громадського порядку в селі, яку очолював М. П. Прутян. Усі маєтки було взято на облік, призначено уповноважених та комісарів, а також озброєні п'ятірки для охорони громадського майна.
4 млн. крб., одержані від оподаткування поміщицьких господарств, пішли на допомогу бідноті й сиротам. Всю казенну та поміщицьку землю, зерно, сільськогосподарський реманент почали розподіляти між бідняками й середняками.
В березні 1918 року волосний ревком організував загін для боротьби з австро- німецькими військами, який дістав назву - Перший Устинівський. Командиром його став М. П. Будак. 16-17 квітня тисячний загін вирушив на станцію Долинська, де одержав зброю й обмундирування. Перейменований на Перший Херсонський Червоної гвардії загін направився до станції Знам'янка. По дорозі партизанам довелося стримувати шалений натиск ворога. Вони відступили до Куцівки. В бою, який розгорівся тут, загін зазнав невдачі. Невдовзі німецькі окупанти захо
пили Устинівку. Австро-німецькі загарбники чинили звірячу розправу над радянськими активістами. Влітку 1918 року багато устинівців пішло в партизанський загін, що діяв у районі Знам'янки. У волость для підпільної роботи повернувся М. П. Будак, але карателі схопили його й кинули в єлисаветградську тюрму.
Після відступу австро-німецьких військ у селі хазяйнували петлюрівці. В середині лютого 1919 року відновлено Радянську владу, почав діяти волревком, до якого увійшли комуністи О. П. Кеймар (голова), М. І. Короїд та М. П. Прутян. 28 лютого обрано волвиконком, у складі якого було три чверті комуністів. Тоді ж організувався комуністичний осередок. Селяни-бідняки створили в колишніх поміщицьких маєтках комуністичні артілі, до однієї з яких увійшло 70, до другої - 40 родин.
Але революційні перетворення знову були перервані: 5 серпня 1919 року Устинівку захопили денікінці. Разом з ними повернулися і поміщики, які жорстоко розправлялися з селянами. У січні 1920 року частини Червоної Армії визволили Устинівку. 25 березня обрано Устинівський волосний
Устинівка
Сторінка 2 з 8
громадянської війни). На маївці йшлося про необхідність зміцнення зв'язків робітників і селян, їх спільну боротьбу проти самодержавства.Після столипінської реформи прискорилося соціальне розшарування населення та руйнування общини. Реформа призвела до масового розорення бідняцьких господарств, які змушені були здавати в оренду свої ділянки. 1907 року в селі налічувалося понад 80 господарств безземельних або
Під час першої світової війни близько половини працездатних чоловіків було мобілізовано на фронт. У селян реквізували велику кількість коней для армії. Зростали ціни на товари широкого вжитку, податковий тягар і виконання військових повинностей розоряли селянські господарства, породжували невдоволення серед трудящих.
У лютому 1917 року, після повалення самодержавного режиму, в Устинівці створено волосний громадський комітет, який захищав інтереси куркулів. Не дочекавшись бажаної землі від нової влади, бідняки 15 липня 1917 року почали захоплювати у великих землевласників хліба та сінокоси. їхній приклад наслідували селяни всієї волості. Особливо посилилась ця боротьба після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції. Про проголошення Радянської влади на Україні жителі дізналися наприкінці грудня 1917 року від депутата повітової Ради від Устинівської волості бідняка з Когушівки більшовика О. П. Бутузова (Цимбала), що прибув
3 Єлисаветграда.
Встановлення Радянської влади в селі проходило в запеклій боротьбі між біднішим селянством, що підтримувало більшовиків, і куркульством, яке обстоювало програму контрреволюційних партій. 2 січня 1918 року сход селян з участю солдат-фронтовиків обрав волосний ревком. Першим його головою став О. П. Бутузов. Ревком створив охорону для підтримання громадського порядку в селі, яку очолював М. П. Прутян. Усі маєтки було взято на облік, призначено уповноважених та комісарів, а також озброєні п'ятірки для охорони громадського майна.
4 млн. крб., одержані від оподаткування поміщицьких господарств, пішли на допомогу бідноті й сиротам. Всю казенну та поміщицьку землю, зерно, сільськогосподарський реманент почали розподіляти між бідняками й середняками.
В березні 1918 року волосний ревком організував загін для боротьби з австро- німецькими військами, який дістав назву - Перший Устинівський. Командиром його став М. П. Будак. 16-17 квітня тисячний загін вирушив на станцію Долинська, де одержав зброю й обмундирування. Перейменований на Перший Херсонський Червоної гвардії загін направився до станції Знам'янка. По дорозі партизанам довелося стримувати шалений натиск ворога. Вони відступили до Куцівки. В бою, який розгорівся тут, загін зазнав невдачі. Невдовзі німецькі окупанти захо
пили Устинівку. Австро-німецькі загарбники чинили звірячу розправу над радянськими активістами. Влітку 1918 року багато устинівців пішло в партизанський загін, що діяв у районі Знам'янки. У волость для підпільної роботи повернувся М. П. Будак, але карателі схопили його й кинули в єлисаветградську тюрму.
Після відступу австро-німецьких військ у селі хазяйнували петлюрівці. В середині лютого 1919 року відновлено Радянську владу, почав діяти волревком, до якого увійшли комуністи О. П. Кеймар (голова), М. І. Короїд та М. П. Прутян. 28 лютого обрано волвиконком, у складі якого було три чверті комуністів. Тоді ж організувався комуністичний осередок. Селяни-бідняки створили в колишніх поміщицьких маєтках комуністичні артілі, до однієї з яких увійшло 70, до другої - 40 родин.
Але революційні перетворення знову були перервані: 5 серпня 1919 року Устинівку захопили денікінці. Разом з ними повернулися і поміщики, які жорстоко розправлялися з селянами. У січні 1920 року частини Червоної Армії визволили Устинівку. 25 березня обрано Устинівський волосний
Дивиться також інші населені пункти району: