Сторінка 4 з 7
цнт жита, на площі 122 га - по 14,5 цнт соняшнику, на площі 80 га - по 24,5 цнт кукурудзи.
Підвищилася оплата праці колгоспників. У 1937-1940 рр. на трудодень вони одержували по 5-7 кг хліба. Зростав добробут населення, поліпшувалось його обслуговування. У передвоєнні роки в Успенці працював фельдшерсько-акушерський пункт. Дві школи - семирічну і початкову - відвідувало 295 учнів. При клубі працювали хоровий і драматичний гуртки, в яких брало участь 87 чоловік. У місцевій бібліотеці налічувалося 2300 томів. 1940 року колгоспи розпочали спорудження типових будинків культури.
Та 22 червня 1941 року гітлерівська Німеччина по-розбійницькому напала на Радянську країну. 445 успенців пішли до Червоної Армії, щоб зі зброєю в руках боротися проти ворога. З наближенням фронту колгоспну худобу та майно евакуйовано до східних районів країни. 6 серпня 1941 року в село вдерлися загарбники. Вони створили сільуправу та «громадські двори», де примушували працювати населення. 87 юнаків і дівчат вивезли на фашистську каторгу. З родинами тих, хто уникав неволі, окупанти жорстоко розправлялися. Вони спалили 6 хат колгоспників, діти яких втекли під час відправки до Німеччини.
В кінці вересня 1943 року частини 37-ї армії підійшли до Дніпра, а в ніч на 29 вересня частини 89-ї гвардійської стрілецької дивізії форсували його в районі Успенки, оволоділи островом та частиною плавнів. Півтора місяця в цих місцях точилися жорстокі бої. Всіх жителів гітлерівці вигнали з села, будинки і громадські приміщення перетворили на укріплення. 21 листопада 1943 року, подолавши шалений опір ворога, частини 53-ї армії вигнали з Успенки німецько-фашистських загарбників. 448 воїнів різних національностей віддали своє життя за визволення села. Успенці свято шанують пам'ять про них. У центрі села в парку над братською могилою споруджено пам'ятник. Слідопитам школи вдалося встановити зв'язок з багатьма родинами загиблих. Щовесни в День Перемоги в Успенку приїздять батьки, брати, сестри і діти, щоб поклонитися землі, де пролита кров рідних. 220 успенців полягли в боях за Батьківщину. На їх честь у селі встановлено обеліск. У колгоспній музейній кімнаті на стенді материнської скорботи - портрети братів Григорія, Олексія і Максима Колісників, Івана і Михайла Шевченків, Івана і Михайла Слюсарів, Івана і Григорія Литвинових, Василя і Пилипа Скальків, Івана і Кирила Орлів та інших. Нікого не забули односельці. Багато жителів села повернулося з війни з бойовими нагородами за визволення міст і сіл нашої країни, з також Праги, Будапешта, Бухареста, Відня, Варшави. О. К. Овчаренко за мужність, виявлену в бою, удостоєний ордена Червоного Прапора. Він один з обслуги залишився біля гармати, протримався до приходу підкріплення і знищив дві кулеметні точки та близько 20 гітлерівців. Орденом Слави 2-го ступеня та багатьма медалями нагороджений Т. І. Шевченко, орденами Червоного Прапора та Червоної Зірки і трьома медалями - І. П. Стельвага.
Після визволення села в обох колгоспах не було тягла, сільськогосподарського реманенту. Господарські будівлі окупанти перетворили на руїни, зруйнували і спалили 89 хат колгоспників. Та успенці дружно взялися за відбудову. Колгоспи одержували посівний матеріал, худобу, сільськогосподарську техніку від братнього російського та інших народів СРСР. Вже в січні 1944 року відновили роботу неповкасередня школа, яку ремонтували всі жителі села, фельдшерсько-акушер- ?ький пункт. Велику допомогу подала держава у відбудові жител, а також громадських приміщень. 22 листопада 1945 року почала діяти територіальна партійна організація в складі 8 комуністів і 3 кандидатів у члени партії. В липні 1946 року, щоб наблизити партійне керівництво до виробництва, створено партійні організації в обох артілях. Комуністи й депутати сільської Ради основну увагу приділили завданням відбудови села. На засіданнях виконкому сільради розглядалися питання про виділення кредиту для спорудження житлових будинків, надання допомоги колгоспникам у придбанні будівельних матеріалів, ремонту школи, сприяння сільському споживчому товариству тощо.
До 1950 року остаточно завершено відбудову господарства села, освоєно довоєнні посівні площі. В обох колгоспах збудовано корівники на 500 голів, свинарники на 500 голів, пташники на тисячу штук птиці, 56 трудівників
Дивиться також інші населені пункти району: