Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Кадровий робітник, старшина Г. О. Куроп'ятников за неймовірно важких умов у березні 1943 року, виявляючи чудеса відваги, відбивав атаки ворожої авіації на морський транспорт з бойовим вантажем під Новоросійськом.
Командиром корпусу, а згодом дивізії став у роки Великої Вітчизняної війни один з перших комсомольців міста, курсант Єлисаветградської кавалерійської школи Г. Н. Перекрестов. Він брав участь у боях з гітлерівцями під Новоросійськом, у визволенні Прибалтики, в розгромі Квантунської армії. У вересні 1945 року за вміле керівництво бойовими операціями, мужпість і відвагу, проявлені в боях з японськими імперіалістами, Г. Н. Перекрестову присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Мужньо билися з ворогом на кордоні Радянської Батьківщини секретар міськкому партії комісар 263-го кулеметно-артилерійського батальйону Кінгісепського укріпленого району 0. С. Гупалов, а також комсомолка, військовий фельдшер 79-го прикордонного загону Т. П. Аксьонкіна, нагороджена орденом Червоного Прапора, та багато інших.
На світанку 5 січня 1944 року війська 2-го Українського фронту почали битву за визволення Кіровограда. Радянське командування передбачало оточити і знищити угруповання противника шляхом обходу його з півночі військами 5-ї гвардійської армії, якою командував генерал-лейтенант О. С. Жадов, а з півдня - 7-ю гвардійською армією під командуванням генерал-полковника М. С. Шумилова та 5-ю гвардійською танковою армією генерал-полковника П. О. Ротмістрова. Намагаючись утримати місто, фашисти перетворили його в міцний вузол оборони. Підступи до міста і найважливіші об'єкти в центрі його було заміновано. 5-7 січня 1944 року радянські війська оточили в районі Кіровограда 5 ворожих дивізій1, завдавши їм великих втрат. Вранці 8 січня кіровоградці зустрічали своїх визволителів.
23 з'єднанням і частинам 2-го Українського фронту за особливу мужність і відвагу при визволенні міста було присвоєно найменування кіровоградських. У боях за місто брали участь воїни понад 30 національностей нашої Вітчизни. Тисячі 8 них проявили зразки високої відваги і були нагороджені орденами і медалями, а росіян В. І. Акімова, М. І. Глотова, І. І. Зибіна, І. А. Машкова, І. Г. Шабанова, К. Д. Шатила, українця Г. І. Пенежка, білоруса М. П. Котловця, татар
3. Ш. Шаймарданова, Б. Г. Габдрахманова удостоєно високого звання Героя Радянського Союзу. В боях за місто також відзначились уродженці Кіровограда О. В. Повірений, П. X. Гордієнко, М. Д. Степанов. Трудящі міста золотими літерами викарбували на граніті імена воїнів-героїв, що полягли в боях за нього.
Відступаючи під ударами Червоної Армії, гітлерівські окупанти завдали місту збитків загальною сумою понад 602 млн. крб. Майже цілком були знищені всі промислові підприємства, хлібозаводи, комбіпати, електростанції, водогін, а також школи, педінститут, технікуми, лікарні, дитячі заклади, кінотеатри, клуби, бібліотеки, повністю зруйновані і пошкоджені 1300 житлових будинків, або майже третина житлового фонду, спалені і пограбовані колекції та фонди 3 музеїв, обласного державного архіву.
8 січня 1944 року на багатолюдному мітингу трудящі міста дали клятву Комуністичній партії відродити Кіровоград і примножити його трудову славу. 5 березня на зборах партійного активу обговорювалися завдання міської партійної організації у відновленні промисловості і комунального господарства. А 10 березня на першому засіданні виконкому міської Ради прийнято рішення про відбудову міського комунального господарства, жител для трудящих.
На кінець року в місті відновлено 70 первинних партійних організацій, в яких налічувалося 1093 комуністи. Швидко зростала комсомольська організація. У грудні 1944 року вона об'єднувала 1793 чоловіка. 1200 юнаків і дівчат вступили до лав ВЛКСМ протягом 1944 року. Особливу увагу приділяли партійні та громадські організації відродженню машинобудівних заводів, транспорту. Лише на відбудові залізничної станції у перший після визволення міста рік молодь відпрацювала на недільниках 4500 людино-днів.У 16 недільниках на заводі «Червона зірка» взяли участь понад 2000
Кіровоград
Сторінка 22 з 32
переправу інших підрозділів. А через 10 днів повторив героїчний вчинок при форсуванні Дністра, зберігши життя багатьом радянським воїнам. У квітні 1944 року він поліг у бою на полях братньої Молдавії.Кадровий робітник, старшина Г. О. Куроп'ятников за неймовірно важких умов у березні 1943 року, виявляючи чудеса відваги, відбивав атаки ворожої авіації на морський транспорт з бойовим вантажем під Новоросійськом.
Мужньо билися з ворогом на кордоні Радянської Батьківщини секретар міськкому партії комісар 263-го кулеметно-артилерійського батальйону Кінгісепського укріпленого району 0. С. Гупалов, а також комсомолка, військовий фельдшер 79-го прикордонного загону Т. П. Аксьонкіна, нагороджена орденом Червоного Прапора, та багато інших.
На світанку 5 січня 1944 року війська 2-го Українського фронту почали битву за визволення Кіровограда. Радянське командування передбачало оточити і знищити угруповання противника шляхом обходу його з півночі військами 5-ї гвардійської армії, якою командував генерал-лейтенант О. С. Жадов, а з півдня - 7-ю гвардійською армією під командуванням генерал-полковника М. С. Шумилова та 5-ю гвардійською танковою армією генерал-полковника П. О. Ротмістрова. Намагаючись утримати місто, фашисти перетворили його в міцний вузол оборони. Підступи до міста і найважливіші об'єкти в центрі його було заміновано. 5-7 січня 1944 року радянські війська оточили в районі Кіровограда 5 ворожих дивізій1, завдавши їм великих втрат. Вранці 8 січня кіровоградці зустрічали своїх визволителів.
23 з'єднанням і частинам 2-го Українського фронту за особливу мужність і відвагу при визволенні міста було присвоєно найменування кіровоградських. У боях за місто брали участь воїни понад 30 національностей нашої Вітчизни. Тисячі 8 них проявили зразки високої відваги і були нагороджені орденами і медалями, а росіян В. І. Акімова, М. І. Глотова, І. І. Зибіна, І. А. Машкова, І. Г. Шабанова, К. Д. Шатила, українця Г. І. Пенежка, білоруса М. П. Котловця, татар
3. Ш. Шаймарданова, Б. Г. Габдрахманова удостоєно високого звання Героя Радянського Союзу. В боях за місто також відзначились уродженці Кіровограда О. В. Повірений, П. X. Гордієнко, М. Д. Степанов. Трудящі міста золотими літерами викарбували на граніті імена воїнів-героїв, що полягли в боях за нього.
Відступаючи під ударами Червоної Армії, гітлерівські окупанти завдали місту збитків загальною сумою понад 602 млн. крб. Майже цілком були знищені всі промислові підприємства, хлібозаводи, комбіпати, електростанції, водогін, а також школи, педінститут, технікуми, лікарні, дитячі заклади, кінотеатри, клуби, бібліотеки, повністю зруйновані і пошкоджені 1300 житлових будинків, або майже третина житлового фонду, спалені і пограбовані колекції та фонди 3 музеїв, обласного державного архіву.
8 січня 1944 року на багатолюдному мітингу трудящі міста дали клятву Комуністичній партії відродити Кіровоград і примножити його трудову славу. 5 березня на зборах партійного активу обговорювалися завдання міської партійної організації у відновленні промисловості і комунального господарства. А 10 березня на першому засіданні виконкому міської Ради прийнято рішення про відбудову міського комунального господарства, жител для трудящих.
На кінець року в місті відновлено 70 первинних партійних організацій, в яких налічувалося 1093 комуністи. Швидко зростала комсомольська організація. У грудні 1944 року вона об'єднувала 1793 чоловіка. 1200 юнаків і дівчат вступили до лав ВЛКСМ протягом 1944 року. Особливу увагу приділяли партійні та громадські організації відродженню машинобудівних заводів, транспорту. Лише на відбудові залізничної станції у перший після визволення міста рік молодь відпрацювала на недільниках 4500 людино-днів.У 16 недільниках на заводі «Червона зірка» взяли участь понад 2000