Сторінка 4 з 7
Віроломний напад фашистів на нашу Батьківщину перервав мирну працю радянських людей. У перші ж дні на фронт пішло 165 чоловіків. З артілей частково евакуювали на схід гурти великої рогатої худоби, овець, свиней, вивезли частину врожаю. Хліб, що залишився, пантазіївці молотили вже в період окупації, а вночі розбирали по домівках, ховаючи його, щоб не дістався фашистам. 5 серпня 1941 року Пантазіївку окупували німецько-фашистські загарбники. В грудні 1942 року в селі почала діяти підпільно-диверсійна група у складі 29 чоловік. Очолив її вчитель С. В. Скіпа. Активну участь в операціях групи брали М. М. Булінок, І. К. Холявко, П. Ф.
Четвертак, В. Т. Рябовол, М. Н. Четвертак, І. Т. Четвертак та інші. Члени групи розповсюдили близько тисячі листівок і повідомлень Радінформбюро, вбили понад 50 гітлерівців і поліцаїв, знищили 20 автомашин. 30 жовтня 1943 року до групи ввійшли льотчики з підбитого над станцією Знам'янка радянського літака Г. І. Усольцев та В. Г. Тимошкін. Голодні й стомлені рухалися вони у напрямку лінії фронту. Вибиваючись з останніх сил, льотчики вийшли з лісу і попросили хліба та води у селян, що працювали поблизу. Колишній будьоннівець Ф. Ю. Шевченко, ризикуючи власним життям і життям своїх близьких, прийняв їх як рідних синів: переодягнув у цивільний одяг, нагодував, а через кілька днів допоміг їм встановити зв'язок з підпільною групою. Врятовані ним воїни і понині з глибокою вдячністю згадують свого рятівника, регулярно листуються з ним. У листопаді 1943 року в Пантазіївці та Миколаївці, що поблизу села, було вбито кілька поліцаїв. Прибулі карателі зігнали для розстрілу до Пантазіївської школи майже всіх чоловіків обох сіл. Дізнавшись про це, Г. І. Усольцев, В. Г. Тимошкін та ще кілька під
пільників вступили в нерівний бій з численним загоном фашистів і поліцаїв. Скориставшись з цього, приречені втекли до лісу.
На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 165 пантазіївців, майже всі вони нагороджені за хоробрість і відвагу бойовими орденами й медалями СРСР. Серед учасників війни з села Троянки - генерал-полковник Ф. Я. Оліфіров, згодом- депутат Верховної Ради СРСР восьмого скликання.
8 грудня 1943 року частини 33-го гвардійського корпусу 5-ї гвардійської армії визволили Пантазіївку від гітлерівських загарбників. На братській могилі, де поховано 500 воїнів Червоної Армії, що полягли за визволення села встановлено пам'ятник.
Після вигнання фашистів майже всі господарські приміщення, клуб, школа, сільськогосподарський реманент були знищені, хліб і робоча худоба вивезені. Вже з перших днів після визволення були відновлені колгоспи «Перше серпня» (с. Пантазіївка), «14-е Жовтня» (с. Успенівка), ім. Дзержинського (с. Шевченкове). В артілях налічувалося всього 5 корів, 58 робочих коней, 12 свиней. З сільськогосподарського реманенту було лише 22 плуги, 15 сівалок і 12 жаток. Держава допомогла колгоспному селянству коштами, будівельними матеріалами, мінеральними добривами, насінням.
У травні 1944 року Новопразький райком КП(б)У прийняв рішення створити при Пантазіївській сільраді територіальну партійну організацію. На той час тут було 4 члени і 5 кандидатів у члени ВКП(б). Комуністи очолили боротьбу трудящих за відбудову сільського господарства. Завдяки героїчним зусиллям трудівників села, вмілому керівництву правління колгоспу, парторганізації та сільської Ради у колгоспі «Перше серпня» 1944 року зібрали з кожного гектара посіву по 20 цнт пшениці, 16 цнт жита. З великим ентузіазмом працювали колгоспники. Трактористка артілі «Перше серпня» В. Г. Лифар трактором «У-2» за зміну зорювала 3-3,5 га замість 2,5 гектара за нормою. Орачі О. М. Матуненко та А. С. Мельниченко орали кіньми по 0,7 га замість запланованих 0,5 га. В'язальниця колгоспу ім. Дзержинського Л. Г. Велика нав'язувала по 1500 снопів за жаткою-лобогрійкою. Завдяки самовідданій праці колгоспників - землю орали коровами, копали лопатами - довоєнну посівну площу відновлено вже весною 1944 року.
Після закінчення війни до села повернулися фронтовики. Правління колгоспів за допомогою комуністів спрямувало основну свою увагу на поліпшення агротехніки, використання кращого досвіду, здобутого в інших господарствах. Вже на кінець 1949 року всі три артілі досягли довоєнного рівня виробництва. За виконання і перевиконання намічених планів вони не раз заносилися на районну Дошку пошани. На кінець 1949 року перед у змаганні вів колгосп «14-е Жовтня». План розвитку тваринництва тут було перевиконано майже по всіх показниках. Старанний обробіток плантацій у
Дивиться також інші населені пункти району: