Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Тяжкі умови життя породжували протест проти соціальної несправедливості. 17 квітня 1881 року селянин П. Мартиченко висловлював невдоволення існуючими порядками, закликав селян до боротьби з гнобителями. Під час революції 1905-1907 рр. селянська біднота Надлака вимагала збільшення наділів, відмовлялася платити податки та повертати борги поміщикам і куркулям.
Столипінська реформа призвела селян до повного розорення. На хутори та відруби вийшло з общини 393 господарства. 13 заможних хазяїв захопили найкращі
землі, біднякам залишилися найгірші і найбільш віддалені від села. Нещадна експлуатуючи сільських пролетарів, поміщики й куркулі в Надлацькій волості збирали врожай зернових у 4 рази вищий, ніж селяни. Майже всі з 302 виділених на хутори бідняцьких дворів, не витримавши конкуренції куркулів і поміщиків, змушені були продавати свої землі або працювати на багатіїв за користування їхнім тяглом і реманентом. Селяни масово переселялися до Сибіру і Середньої Азії. За 1906-1913 рр. з Надлацької волості виїхало 915 осіб.
Царизм не дбав про охорону здоров'я та освіту трудящих. До 1917 року медичних закладів у селі не було, на всю волость працював один фельдшер. У 1860 році тут відкрилася парафіяльна школа, в якій навчалося 24 хлопчики. За 25 років її існування освіту здобув 231 чоловік, що становило 8 проц. від загальної кількості жителів. На початку XX ст. почала працювати земська школа, яку відвідувало 260 учнів, але не всі її закінчували. З 89 дітей, що записалися до школи у 1907 році, тільки 7 закінчило її.
У роки першої світової війни більше половини працездатних чоловіків мобілізували до армії, коней реквізували. Нестача робочих рук призвела до зменшення посівних площ, збільшилася кількість збіднілих селянських господарств.
Після повалення самодержавства селяни активніше виступали за знищення поміщицького землеволодіння, відмовлялися сплачувати податки. В боротьбі за владу Рад і землю в Надлаку утворилася група активістів, яку очолювали селяни- бідняки А. Т. Більщук і П. С. Таран. В січні 1918 року з їх участю розігнано волосне управління і з допомогою представника Єлисаветградського військово-революційного комітету робітника Д. І. Гордія обрано Раду селянських депутатів, яка почала запроваджувати ленінський Декрет про землю - розподіляти поміщицькі землі, тягло і реманент.
Але наприкінці березня 1918 року село захопили австро-німецькі окупанти. Через кілька днів з каральним загоном прибув сюди син сусіднього поміщика Розенберга, він наказав селянам повернути панське майно. Незабаром в Надлаку для боротьби з окупантами організувався партизанський загін, командиром якого став А. Т. Більщук. Партизани підтримували постійний зв'язок з повстанцями Звенигородки. Внаслідок їх активних дій влітку 1918 року знищено кілька ворожих підрозділів. В середині листопада, після вигнання австро-німецьких загарбників, влада у селі на деякий час перейшла до рук петлюрівців.
У лютому 1919 року Радянську владу в селі було відновлено, створений волвиконком почав здійснювати господарське і культурне будівництво. В його складі працювали відділи: продовольчий, земельний. Провадився розподіл колишньої поміщицької землі між безземельними та малоземельними селянами. Більшість населення підтримувала Радянську владу, охоче допомагала Червоній Армії хлібом, кіньми тощо. Та заходам Радянської влади перешкоджали куркулі, які тримали зв'язок з петлюрівськими бандами. Влітку 1919 року в село ввірвалася банда Попова, але селяни дали їй відсіч.
Наприкінці серпня 1919 року село захопили денікінці. У січні наступного року їх вигнали звідси війська Червоної Армії. В Надлаку остаточно
Надлак
Сторінка 2 з 7
дуже тяжко відбився на економічному становищі селян. Не було хліба для прохарчування людей, не вистачало кормів для худоби. Восени господарства селян зовсім занепали: розпродувалася худоба по дешевих цінах. За доброго коня брали по 10-12 крб., а за поганого - 2-4 крб. Продавали тому, що хотіли позбутися худоби, яка всеодно загинула б без кормів». Щоб якось прогодувати сім'ю, селяни займалися ремеслами та кустарними промислами. На початку XX ст. в селі було 8 шевців, 5 столярів, 105 ткачів. В після- реформений період в селі розвивається місцева промисловість і торгівля. Столипінська реформа призвела селян до повного розорення. На хутори та відруби вийшло з общини 393 господарства. 13 заможних хазяїв захопили найкращі
землі, біднякам залишилися найгірші і найбільш віддалені від села. Нещадна експлуатуючи сільських пролетарів, поміщики й куркулі в Надлацькій волості збирали врожай зернових у 4 рази вищий, ніж селяни. Майже всі з 302 виділених на хутори бідняцьких дворів, не витримавши конкуренції куркулів і поміщиків, змушені були продавати свої землі або працювати на багатіїв за користування їхнім тяглом і реманентом. Селяни масово переселялися до Сибіру і Середньої Азії. За 1906-1913 рр. з Надлацької волості виїхало 915 осіб.
Царизм не дбав про охорону здоров'я та освіту трудящих. До 1917 року медичних закладів у селі не було, на всю волость працював один фельдшер. У 1860 році тут відкрилася парафіяльна школа, в якій навчалося 24 хлопчики. За 25 років її існування освіту здобув 231 чоловік, що становило 8 проц. від загальної кількості жителів. На початку XX ст. почала працювати земська школа, яку відвідувало 260 учнів, але не всі її закінчували. З 89 дітей, що записалися до школи у 1907 році, тільки 7 закінчило її.
У роки першої світової війни більше половини працездатних чоловіків мобілізували до армії, коней реквізували. Нестача робочих рук призвела до зменшення посівних площ, збільшилася кількість збіднілих селянських господарств.
Після повалення самодержавства селяни активніше виступали за знищення поміщицького землеволодіння, відмовлялися сплачувати податки. В боротьбі за владу Рад і землю в Надлаку утворилася група активістів, яку очолювали селяни- бідняки А. Т. Більщук і П. С. Таран. В січні 1918 року з їх участю розігнано волосне управління і з допомогою представника Єлисаветградського військово-революційного комітету робітника Д. І. Гордія обрано Раду селянських депутатів, яка почала запроваджувати ленінський Декрет про землю - розподіляти поміщицькі землі, тягло і реманент.
Але наприкінці березня 1918 року село захопили австро-німецькі окупанти. Через кілька днів з каральним загоном прибув сюди син сусіднього поміщика Розенберга, він наказав селянам повернути панське майно. Незабаром в Надлаку для боротьби з окупантами організувався партизанський загін, командиром якого став А. Т. Більщук. Партизани підтримували постійний зв'язок з повстанцями Звенигородки. Внаслідок їх активних дій влітку 1918 року знищено кілька ворожих підрозділів. В середині листопада, після вигнання австро-німецьких загарбників, влада у селі на деякий час перейшла до рук петлюрівців.
У лютому 1919 року Радянську владу в селі було відновлено, створений волвиконком почав здійснювати господарське і культурне будівництво. В його складі працювали відділи: продовольчий, земельний. Провадився розподіл колишньої поміщицької землі між безземельними та малоземельними селянами. Більшість населення підтримувала Радянську владу, охоче допомагала Червоній Армії хлібом, кіньми тощо. Та заходам Радянської влади перешкоджали куркулі, які тримали зв'язок з петлюрівськими бандами. Влітку 1919 року в село ввірвалася банда Попова, але селяни дали їй відсіч.
Наприкінці серпня 1919 року село захопили денікінці. У січні наступного року їх вигнали звідси війська Червоної Армії. В Надлаку остаточно
Дивиться також інші населені пункти району:
- Торговиця
- Тернівка
- Скалівські Хутори
- Скалева
- Свердликове
- Розсохуватець
- Покотилове
- Нерубайка
- Небелівка
- Мартинівка
- Копенкувате
- Кам'янече
- Кальниболота
- Ганнівка
- Вільшанка
- Підвисоке