Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Мала Виска

Сторінка 5 з 8
демонстрували свої досягнення на ВСГВ Маловисківська сортовипробувальна дільниця й відгодівельний пункт, працівники якого протягом 1937-1939 рр. домоглися середньодобового приросту ваги кожної голови великої рогатої худоби до 1045 грамів.
Перед Великою Вітчизняною війною Мала Виска була вже селищем міського типу. Цукровий завод виробляв щомісяця 52 тис. цнт цукру. Тут трудилися 1200 робітників, 62 службовці, 32 інженери і техніки. Спиртовий завод випускав щомісяця 45 тис. декалітрів спирту. На цьому підприємстві налічувалося 245 робітників і службовців та 22 інженери й техніки. Діяли також завод молочних продуктів, гранітні кар'єри тощо. Працювала друкарня. Поряд з успішним розвитком економіки селища підвищувався матеріальний добробут трудящих.
Як тільки по радіо прозвучало повідомлення Радянського уряду про розбійницький напад фашистської Німеччини на нашу країну, трудящі на багатолюдних мітингах висловили свою готовність відстоювати завоювання соціалістичного ладу. Робітники цукрового заводу заявили на мітингу, що вони потроять свої зусилля на виробництві. Люди похилого віку, жінки, підлітки замінили в полі, біля верстатів тих, хто пішов на фронт. 60-річний колгоспник І. Шевченко заявив: «Я вважаю себе мобілізованим на трудовому фронті і буду працювати день і ніч на благо нашої соціалістичної Батьківщини».
1 серпня 1941 року гітлерівські війська захопили Малу Виску. Почалися масові арешти і розстріли. Одними з перших загинули комуністи П. І. Веселовський, І. Старунський та інші. Понад 200 чоловік вороги насильно відправили до Німеччини. Жителі селища чинили опір окупантам. Працівники цукрового і спиртового заводів виводили з ладу обладнання, перешкоджали фашистам вивозити продукцію цих підприємств. Коли гітлерівці привезли для переплавки скульптуру В. І. Леніна, М. О. Бордяковський, М. А. Бровченко і В. Г. Серватовський, ризикуючи життям, заховали і зберегли її. Після визволення Малої Виски пам'ятник знову встановлено у парку цукрозаводу. Під час німецько-фашистської окупації в селищі діяла підпільно-диверсійна група в складі 71 чоловіка, якою керував В. С. Зайко. Крім розповсюдження зведень Радінформрюро та листівок, члени групи здійснювали бойові операції. Добуту зброю вони передавали партизанським загонам.
На світанку 7 січня 1944 року до селища увірвалися загони 83-го окремого танкового полку 116-ї танкової бригади, які мали завдання знищити на розташованих біля Малої Виски аеродромах бойову техніку гітлерівців. Операцію було успішно здійснено. Рядовому І. Ф. Зибіну і лейтенантові В. І. Акімову присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Колишню робітницю цукрового заводу М. І. Кальнооку, яка показала танкістам дорогу до аеродромів, фашисти стратили.
Героїчними подвигами устелений шлях уродженців Малої Виски на фронтах Великої Вітчизняної війни. 704 чоловіка за участь у боях нагороджені орденами і медалями, 623 - загинули в боротьбі з фашистськими загарбниками. 3. В. Табунець, колишній бригадир Улянівського відділка радгоспу Маловисківського цукрокомбінату, відмовившись від броні, в перший день війни з'явився на збірний пункт і заявив, що вважає себе мобілізованим. Він мужньо бився з ворогом у катакомбах Аджимушкая, поблизу Керчі. 1965 року там знайдено партквиток № 1 723 344, який належав 3. В. Табунцю, одному з тих, хто до останнього подиху продовжував бій з фашистами.
13 березня 1944 року частини 214-ї стрілецької дивізії, підтримані 48-м стрілецьким корпусом 5-ї гвардійської армії, визволили Малу Виску від окупантів. Жителі, які могли носити зброю, влилися в ряди Червоної Армії. Під керівництвом комуністів і селищної Ради трудящі з ентузіазмом взялися за відбудову зруйнованого господарства. Майже зовсім було виведено з ладу спиртозавод, в руїнах стояли цукрозавод, колгоспи, радгосп, середня школа, залізнична станція. Не вистачало робочих рук. Та вже у 1944 році колектив цукрозаводу видав першу продукцію. Обладнання для промислових підприємств завозилось із Талліна, Каунаса, Ленінграда, Москви, Ярославля, Пензи, Ростова-на-Дону, Таганрога, Баку, Барнаула, Хабаровська.


Сучасна карта - Мала Виска